Справа №1-39/2011 р.
В И Р О К
ІМ`ЯМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року смт. Вол.-Волинський
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого –судді: Сульженка Л.П.
секретаря: Малецькій М.О.
з участю прокурора Мельника Ю.М.
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 –Волинський вул.К.Маркса 37
кв.69, громадянина України, українця, неодруженого, не судимого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3,
за ст.122 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
13.06.2010 року, близько 24-ої години, в смт.Володарсько-Волинський Житомирської області, поблизу кафе «Світанок»по вулиці Карла Маркса, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт. Під час конфлікту підсудний ОСОБА_2 наніс удар лодонею правої руки в область лівої сторони обличчя ОСОБА_1, чим умисно спричинив останньому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило довготривалий розлад здоров'я, а саме перелому тіла нижньої щелепи, внаслідок нанесення одного удару лодонею руки в обличчя.
Дії ОСОБА_2 в постанові про притягнення його в якості обвинуваченого, а також у обвинувальному висновку кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вину свою не визнав, пояснивши, що 13 червня 2010 року він зайшов в кафе «Світанок»щоб купити цигарок та пива. Коли він стояв біля кафе то бачив ОСОБА_3 і ОСОБА_4, біля них стояв ОСОБА_1. Почувши, що впала пляшка, він повернувся і побачив, що на тротуарі лежить ОСОБА_4, а від нього відбігає ОСОБА_1, який при цьому сказав «так потрібно бити». Після цього він підійшов до ОСОБА_4, який був без свідомості. В стороні стояли ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які розмовляли з ОСОБА_1. Він підійшов до них і запитав у ОСОБА_1 навіщо він вдарив ОСОБА_4, на що він почав в його адресу висловлюватися нецензурними словами. Йому це не сподобалось і він вдарив один раз долонею руки ОСОБА_1 по щелепі. Вважає, що від його удару такі наслідки настати не могли, його могли побити інші особи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що підсудний ОСОБА_2 винний у вчиненні указаних вище дій.
Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 13 червня 2010 року він зайшов в кафе «Світанок»взяти пива. Коли він виходив з під навісу на тротуар ОСОБА_3 штовхнув його плечем та сказав, щоб вийти та поговорити. На тротуарі вони сварились та шарпали один одного за одяг і в цей час до них підійшов ОСОБА_2, який запитав що трапилося і відразу вдарив його кулаком руки в щелепу з лівої сторони. Він відчув сильний
біль, як щось хруснуло, потемніло в очах і він почав втрачати свідомість та падати на землю. Коли дійшов до пам’яті ОСОБА_2 вже не було.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 13 червня 2010 року він знаходився в кафе «Світанок». Потерпілий голосно кричав, на що він йому зробив зауваження, але ОСОБА_1 це не сподобалося і він почав сваритися. Він відійшов від нього і почув як впала пляшка, а коли повернув голову то побачив, що на тротуарі лежить ОСОБА_4 і від його відбігає ОСОБА_1. Він підійшов до ОСОБА_1 а там вже був ОСОБА_5, а потім підійшов ОСОБА_2 В ході розмови ОСОБА_2 вдарив долонею руки ОСОБА_1 по обличчю. Після цього ОСОБА_1 кудись побіг і він його більше в той вечір не бачив.
Аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_5 /а.с. 46-47/.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у червні 2010 року додому прийшов його син ОСОБА_7 і сказав, що його ударив ОСОБА_2 в обличчя, а потім ще його били якісь хлопці.
Покази підсудного ОСОБА_2 про те, що він не міг заподіяти ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження спростовуються іншими зібраними по справі доказами.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона не бачила як ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1, але чула як підсудний висловився про те, що від нанесеного удару йому заболіли кістки на руці.
Дані покази спростовують покази ОСОБА_2 про його невинність.
Крім того з висновку судово-медичної експертизи №2508 від 14.07.2010 року слідує, що на підставі даних судово-медичного обстеження, даних рентгенологічного дослідження у громадянина ОСОБА_1 виявлено перелом тіла нижньої щелепи зліва, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що не є небезпечним для життя, але призвів до довготривалого розладу здоров’я, утворився від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в результаті нанесення удару в обличчя рукою, ногою тощо і не міг утворитися при падінні з положення стоячи /а.с. 23/.
За таких обставин суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнає своєї вини з метою ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.122 ч.1 КК України, але вище викладені обставини спростовують його покази.
Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.122 ч.1 КК України, так як він своїми діями по заподіянню умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
В обвинувальному висновку вказано, що згідно ч.1 п.1 ст.66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 є щире його каяття. Це свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло, а тому судом до уваги не приймається, так як підсудний вини не визнав, заподіяних збитків не відшкодував.
При обранні виду і міри покарання, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, наслідки які настали від його дій, а також інші обставини справи.
За таких обставин суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 може бути виправлений без відбування покарання, а тому його необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілий ОСОБА_1 заявив до підсудного ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення матеріальних збитків в сумі 348 гривень 01 копійка та моральної шкоди в сумі 10000 гривень.
Цивільний позов в частині стягнення матеріальних збитків підлягає до задоволення в повному обсязі так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги обставини, за яких заподіяно потерпілому тілесні ушкодження, характер і ступінь їх тяжкості, тривалість лікування, фізичний біль, який відчував потерпілий під час нанесення тілесних пошкоджень та після цього, матеріальний стан підсудного, а тому встановлює суму відшкодування –5000 гривень. В остальній частині позов залишити без задоволення за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України і призначити йому покарання –три роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов’язки:
1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
2) повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_2 залишити попередній –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 348 гривень 01 копійку, моральну шкоду в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень. В остальній частині позов залишити без задоволення за безпідставністю.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області протягом 15-ти діб з моменту проголошення через Володарськ-Волинський районний суд.
Головуючий /підпис/
Копія вірна.
Суддя: Л.П.Сульженко