Справа №2-620/11

Рішення                     

іменем України

24 травня 2011 року  Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Шевчук А.М., при секретарі Побережник Р.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2010 року позивач звернувся в суд із вищезазначеною заявою до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 02 квітня 2007 року одержав кредит у розмірі 1 800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредит був наданий у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Проте, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 5 449 грн. 91коп.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала з підстав, зазначених у ньому.  Пояснила, що банк не сприяв збільшенню розміру заборгованості. Навпаки, вживав правомірних заходів та у законний спосіб спонукав відповідача погасити заборгованості по кредитному договору. Строк дії платіжної картки 2 роки.

Відповідач вимоги визнав частково, тобто визнав у сумі заборгованості за кредитом 1 781 грн. 10 коп.  Просить відмовити у задоволені позову  в частині процентів та штрафних санкцій. Пояснив, що заяву підписував власноруч, платіжну картку отримав, по ній відразу зняв  всі кошти, платіжну картку заблокував автомат, з приводу блокування платіжної картки до позивача не звертався, свою копію договору згубив. Позивач не вчиняв заходів щодо зменшення розміру заборгованості, не прийняв часткове виконання зобов’язання, використовував незаконні методи психічного впливу підробними документами, грубо не відповідав на його звернення, умисно сприяв збільшенню розміру збитку, розмір заявлених вимог значно перевищує розмір збитків, банк має права на стягнення неустойки за спеціальною позовною давність один рік.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що у зв’язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК»(а.с.13,14, 25).

           Між сторонами 02 квітня 2007 року  був укладений кредитний договір, який складається із заяви відповідача,  Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с.7-10). Відповідач не оспорив свій підпис на заяві відповідача від 02 квітня 2007 року. Як свідчить підпис у заяві ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку(а.с.7, зворот).

За умовами кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 1 800 грн., а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти за користування грошима у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.  Сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися  шляхом внесення коштів на картку клієнтом.

Кредит був наданий у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карту.

            Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, тобто відповідач своєчасно та у повному обсязі одержав кредит, користується ним, але свої  зобов’язання належним чином не виконав.

Як вбачається зі змісту частини 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит)  позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вищевикладене свідчить, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, проте відповідач належно не повернув кредит та не сплатив проценти, а зобов’язання має виконуватися  відповідно до умов договору.

Заборгованість підтверджується розрахунком (а.с.4-6) згідно з яким станом на 31 серпня 2010 року має місце  заборгованість на загальну суму 3 296 грн. 38 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 1 781 грн. 10 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1 515 грн. 28 коп., яка підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку, оскільки зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Суд враховує, що згідно підтвердження відповідач сплатив, як він сам пояснив, у рахунок процентів за користування кредитом 06 жовтня 2010 року 150 грн. та 396 грн. (а.с.40,  2 061,28 –150 –396 = 1 515 грн.28 коп.). Окрім того,  до процентів за користування кредитом не застосовується  річний строк позовної давності, оскільки по своїй суті дана сума 1 515 грн. 28 коп. не є неустойкою, тобто не є мірою відповідальності за невиконання (порушення) боржником умов договору (грошового зобов’язання), а є платою за користування грошима.

Заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 871 грн.82 коп. не підлягає задоволенню, оскільки комісія не передбачена умовами договору.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачені штрафи.  Згідно довідки від  04.01.11 року №2120 відповідач навчається (а.с.27). Неустойку (штраф (фіксовану частину) у сумі 500 грн., штраф (процентну складову) у сумі 235 грн.71 коп.) суд не стягує з відповідача, оскільки погіршився його матеріальний стан, а згідно ч.3 ст.551 ЦК України суд уповноважений на такі дії за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідав не довів, що мав реальну можливість та прагнув сплатити заборгованість, але не здійснив свої наміри через перешкоди працівників банку, які  безпідставно відмовляли йому у прийнятті готівкових коштів. Так, свідок  ОСОБА_3 суду пояснив, що відповідач дійсно до нього звертався, як працівника банку, що працює із проблемними кредитами, але відповідач просив вирішити питання, бо у нього не було чим погасити кредит, тобто у нього не було грошей.

Відповідач не надав суду достатніх доказів того, що позивач умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вживав заходів щодо їх зменшення, а рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно  ст.599 ЦК України  зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судові витрати, згідно ст.88 ЦПК України, покладаються на відповідача в частині задоволених вимог (а.с.1).

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530,534, 549, 551,1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”  заборгованість по тілу кредиту у сумі 1 781 грн. 10 коп.,  заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 1 515 грн. 28 коп. за кредитним договором від 02 квітня 2007 року №б/н станом на  31 серпня 2010 року, судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПРИВАТБАНК” у стягненні решти заборгованості по процентам за користування кредитом,  комісії за користування кредитом, штрафів за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня  його проголошення.

Суддя: