Справа №2-а-1121/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         07 червня 2011 року  суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за: адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, про визнання неправомірною відмови відповідача щодо нарахування та виплати державної пенсії, та зобов»язання вчинити певні дії,-

встановив:

17.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом яким просить суд,  визнати протиправною та нечинною відмову  відповідача щодо перерахунку та виплати йому пільгової та додаткової пенсії згідно ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того зобов»язати відповідача з 01.04.2008 по даний час перерахувати та виплатити йому у розмірі 100% додаткову пенсію за шкоду заподіянню здоровью згідно ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ЗУ «Про державний бюджет України» на 2008,2009,2010,2011 року, крім того зобов»язати відповідача з 01.04.2011 та довічно перерахувати та виплатити йому у розмірі 100% додаткову пенсію за шкоду заподіянню здоровью згідно ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

В обґрунтування  своїх вимог позивач зазначив, зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АСЕ, віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслдіок Чорнобисльської катастрофи, є інвалідом 1-ої групи загального захворювання, яке пов»язане з роботами по ліквідації наслідків. Відповідно до ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 % від мінімальної пенсії за віком, при цьому розміри пенсії для осіб, віднесених до 1 категорії, інвалідів 1 групи, не можуть бути нижчими за 10 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік Законами “Про Державний бюджет України”.

             Зазначив, що на даний час він отримує основну державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в значно нижчому розмірі, тому він звертався до Головного Управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення перерахунку, але йому було відмовлено. Відмову вважає протиправною, оскільки, виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

              Управління Пенсійного фонду України у м.Борипсіль Київської області надало свої запереченнях в яких зазначає, що згідно ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до норм чинного законодавства, зокрема норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та постанови КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", які не відмінено, не зупинено і не скасовано, а отже вони продовжують діяти. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані до суду документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя доходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом І групи. Положеннями статті 14 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.   

ОСОБА_1  перебуває на обліку в  Головному управлінні Пенсійного Фонду України і одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Відповідно до статті 54 цього Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів І групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком (частина 4).

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам І групи –у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме законом про Державний бюджет України на відповідний рік.     

Враховуючи викладене вище,  дійшов до висновку про те, що позивач має право на отримання   державної пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частина п’ята статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене  вважаю, що положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому суд приходить до висновку про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві відповідно до вимог  ст. ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести виплату недонарахованої суми пенсій з врахуванням вже проведених виплат за період з 17.12.2010 року по день винесення судового рішення, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого  ст. 99 КАС України.  

Крім того, позовна вимога про визнання дій відповідача протиправними не може бути розглянута судом, оскільки в силу ч. 4 ст. 105 КАС України така вимога не може бути заявлена в адміністративному позові.

На підставі ч. 1 ст. 256 КАС України постанова, прийнята в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

            Враховуючи викладене, керуючись Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10, 11, 14, 128, 159, 160, 162, 163, 183-2, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

  Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області, про визнання неправомірною відмови відповідача щодо нарахування та виплати державної пенсії, та зобов»язання вчинити певні дії –задовольнити частково.   

Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17 грудня 2010 року за виключенням вже проведених виплат.     

В іншій частині позову відмовити.

У відповідності до ст.183-2, 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови. Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                   Ю.В.Кабанячий

                              дата документу :