Справа №2-а- 942/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         13 травня 2011 року  суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за: адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м.Бориспіль, Київської області, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення м.Бориспіль, Київської області  про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, зазначивши що вона є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2  та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення м.Бориспіль.  Згідно статті 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам виплачується щорічна допомога на оздоровлення. Їй, як особі яка була ліквідована з Чорнобильської зони та фактчино як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії згідно ОСОБА_2 передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Але за 2006-2010 роки вона отримувала значно меншу виплату, оскільки відповідач ухиляється від надання їй вказаних коштів у повному обсязі.  А тому просить суд зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення передбаченого ст..48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за період з 2006 р. по 2010 р. у розмірі 7917 грн. крім того зобов»язати відповідача в подальшому здійснювати відповідне нарахування та виплату вказаної грошової допомоги.

Відповідачем 15.05.11 року подано заперечення на позов, в яких зазначено, що  згідно постанов КМУ від 26.07.96 року № 836 та від 12.07.05 року № 562 позивач має право на отримання допомоги на оздоровлення, розмір якої з складає 75,00 гр. ОСОБА_3, що позивач не має права на перерахунок допомоги на оздоровлення за весь  період часу, оскільки допомога йому була виплачена у розмірі, встановленому постановами КМУ, які в свою чергу прийняті відповідно до Конституції України.

Всебічно з’ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що Позивач є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії Б № 804165 виданим 19.12.2007 року Київською обласною державною адміністрацією.   

Згідно даних заперечень наданих відповідачем, позивач як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС отримував допомогу  на оздоровлення з 2006 року по 2010 рік в розмірі 75 грн. на рік, відповідно до Постанови КМУ №562 від 12.07.2005 року.

Ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.91 року зі змінами та доповненнями року щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі трьох мінімальних заробітних плат; щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту ст.1 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ОСОБА_2 № 796-Х11.

При виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою КМУ № 836 від 26.07.96 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постановою КМУ № 562 від 12.07.05 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, вважаю, що відповідач повинен був виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу, виходячи з розмірів, встановлених ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», а не вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України, тому вказані дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2010 роки та виплатити нараховану суму допомоги підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов’язання здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки дію абз.2 ч.4 ст. 48 ОСОБА_2 було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із ОСОБА_2 України від 20.12.2005 року № 3235-1У, тому правові підстави для стягнення матеріальної допомоги за 2006 рік з урахуванням розміру мінімальної зарплати відсутні.

Дію  ч.ч. 4, 7 ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»із змінами і доповненнями на 2007 рік,  зупинено п. 30 ч.1 ст. 71 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.06 року, який рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07 року до ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для суду при розгляді ним позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії законів, що визнані неконституційними.

На підставі викладеного приходжу до висновку, що дії відповідача по виплаті позивачу щорічної грошової допомоги у 2007- 2010 рр. на оздоровлення у розмірах, встановлених не ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», а підзаконними нормативними актами, є протиправними, оскільки такі дії призвели до істотного звуження прав позивача.

Таким чином, позивачу належало до виплати у 2007-2010 рр. щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі 3 мінімальних заробітних плат на момент виплати згідно ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».  Встановлено, що фактично відповідачем у 2007-2010 рр. виплачено позивачу допомогу на оздоровлення, передбачену вищевказаним законом України, в розмірі по 75 гр. щорічно, тобто не в повному обсязі,.

ОСОБА_3, що при виплаті щорічної допомоги позивачу на оздоровлення відповідач помилково керувався постановами КМУ, а не ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», оскільки діючий Закон має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 року, якою керувався відповідач при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, встановлено конкретний розмір виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір таких виплат як кратну величину стосовно розміру мінімальної заробітної плати на час виплати. ОСОБА_2 (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього ОСОБА_2 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим ОСОБА_2, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати у твердій сумі, що не відповідає ОСОБА_2.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, приходжу до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок  сум допомоги на оздоровлення за 2007-2010 рр.  та виплатити нараховану суму допомоги на оздоровлення за зазначений період часу позивачу.

Визначаючи розмір допомоги на оздоровлення за 2007-2010 рр., яка повинен був виплатити відповідач, виходжу  з наступного:

2007 рік –3х 400гр. –75 гр. =  1125 гр.

2008 рік –3х 515 гр. –75 гр. = 1470 гр.

2009 рік –3х 605 гр. –75 гр. = 1740 гр.

2010 рік –3х 869 гр. –75 грн.=  2607 гр.,

а всього 6942 грн.

Таким чином, відповідач повинен був виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки на загальну суму 6942 гр. ОСОБА_4 за вказаний період часу допомогу на оздоровлення в сумі 300,0 гр., відповідач грубо порушив права позивача.

ОСОБА_3 безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», оскільки органи державної влади не можуть посилатися  на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України. Право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено законом. Оскільки таке право декларовано державою, то держава через створені нею органи –в даному випадку органи соціального захисту населення і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в ОСОБА_2.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 ОСОБА_2 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 р.).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується  відшкодувати її за пошкодження здоров»я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється не вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

На підставі ч. 1 ст. 256 КАС України постанова, прийнята в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються.

Керуючись ст. ст.  2,6,8,9,69,94,104,158-159,183-2,256  КАС України,   

                                                                 П О С Т А Н О В И В:

            Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м.Бориспіль, Київської області, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Київської області здійснити перерахунок та виплату  державної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як особі евакуйованої із Чорнобильської зони у 1986 році за період з 2007 - 2010 роки в розмірі відповідно до ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.91 року, та виплачувати її в подальшому.

         В іншій частині позовних вимог відмовити.

         Допустити постанову до негайного виконання.

          Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

       З оригіналом згідно

Суддя                                            Ю.В.Кабанячий

                              дата документу :