Справа  № 2-3061/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:  

            головуючого – судді Присакар О.Я.,

           при секретарі – Горбуновій Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                                             ВСТАНОВИВ:          

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фронт (дошлюбне Алєйник) М.А. про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18.02.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області, актовий запис №89, мотивуючи тим, що вони з березня 2011 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що вони мають несумісні характери та різні погляди на життя. Вважає примирення неможливим.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, не заперечує проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 18.02.1995 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 088718 від 21.03.1997 року. Сторони з березня 2011 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що вони мають несумісні характери та різні погляди на життя.

Спору щодо розподілу спільного майна немає. Син ОСОБА_4  залишається проживати з матір’ю, питання щодо стягнення аліментів на його утримання вирішено в добровільному порядку.

 Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.                                                                   

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, а також відповідач позов визнала, наслідки визнання позову відповідачу роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

                                                         ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 18.02.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області, актовий запис №89 – розірвати.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_2 залишити прізвище «Фронт».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                          Присакар  О.  Я.