У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Буцяка З.І.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 7 квітня 2011 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” про захист прав споживачів, внесення змін до кредитного договору.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 7 квітня 2011 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам закону, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Судом не враховано вимоги ст. 652 ЦК України та наявність істотної зміни обставин , які змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його б на інших умовах. Основним видом його заробітку є його підприємницька діяльність, однак у зв”язку із фінансово-економічною кризою значно скоротилось виробництво товарів та майже рік він не отримує доходи від цієї діяльності. На даний час він не може сплачувати навіть тіло кредиту. Ані він, ані банк не могли передбачити, що настане криза та різка зміна курсу долара.
Судом не враховано, що істотно змінилися обставини, що значно погіршують становище позичальника. Також, 3.06.2009 р. Правлінням НБУ було прийнято постанову „ Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”, яка передбачає можливість позичальників реструктуризувати кредитні договори або змінити валюту договору з іноземної на національну.
За п. 4 Прикінцевих положень закону України „ Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” надано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін –до 31.12.2010 р. реструктуризацію заборгованості, у т.ч. це поширюється на кредити, видані банком до 1.10.2008 р. також , передбачено шляхом зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 % щомісячного сукупного доходу сім”ї . Банки мають звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.
Висновок суду про те, що він не звертався до банку з пропозиціями внести зміни до кредитного договору не відповідає дійсності. Такі звернення стверджуються укладеними між сторонами додатковими угодами від 26.06.2009 р., 27.11.2009 р., 30.11.2009 р., 23.03.2010 р. за якими йому надавалися кредитні канікули по сплаті тіла кредиту, проводилась реструктуризація кредиту, змінювався графік платежів. Однак ці зміни не покращили становище його, як позичальника . Також, він звертався до банку про надання дозволу на відчудження предмету іпотеки з метою дострокового погашення кредиту , що визнав в судовому засіданні і представник банку.
Просив рішення скасувати, внести зміни у кредитний договір від 16.04.2008 р., в частині : слова „ 35 000 доларів США „ замінити словами „ 176 750 грн. „ В розділі дата остаточного повернення кредиту слова „ по 15 квітня 2018 р. „ замінити словами „ по 15 квітня 2020 р.”. Змінити механізм нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 % щомісячного сукупного доходу сім”ї та доповнити договір пунктом, згідно з яким позичальник звільняється від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати внесення змін до договору.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2008 р. між сторонами була укладена Генеральна кредитна угода № 014/89-07/963 та в межах цієї угоди було укладено кредитний договір № 014/89-07/966 ( додаток до генеральної угоди № 2) , згідно з якою позивачеві було надано кредит у розмірі 35 000 доларів США на споживчі цілі, строком –до 15.04.2018 р . зі сплатою 14, 75 % річних за користування кредитними коштами.
29.06.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 014/89-07/966/1 до кредитного договору, згідно з якою позивачу були надані кредитні канікули.
27.11.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 014/89-07/966/2 про реструктуризацію кредиту.
30.11.2009 р. за додатковою угодою № 014/89-07/966/3 позивачу були надані кредитні канікули, а відповідно до додаткової угоди № 014/89-07/966/4 було змінено графік повернення кредиту та сплати процентів ( а.с. 9-11, 16-27).
Посилання ОСОБА_1 на вимоги п. 4 Прикінцевих положень Закону України „ Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” як на підставність своїх позовних вимог , не заслуговують на увагу, оскільки вказаним законом надано право комерційним банкам , а не зобов”язано за погодженням із кожним позичальником у термін –до 31.12.2010 р. ( що поширюється і на кредити, видані банком до 1.10.2008 р . ) проводити певні дії щодо реструктуризації боргу, зміни механізму нарахування відсотків , тощо.
Окрім того, як зазначено вище, неодноразово за зверненнями позивача , сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору про надання банком останньому кредитних канікул або про реструктуризацію боргу.
Є безпідставними і посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на норми ст. 652 ЦК України та на обставини, які на його думку мають місце.
Так, згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися , або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті –змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно всіх, передбачених ч. 2 цієї статті умов.
У відповідності до вимог ч. 4 вказаної статті, зміна договору у зв”язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Позивачем не доведено наявності обставин, передбачених вказаною нормою закону, навпаки, вони спростовуються вищенаведеними доказами, що є у матеріалах справи.
У зв”язку з наведеним, суд 1-ї інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.
Оскільки рішення місцевим судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків, наведених у ньому, не спростовують, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 7 квітня 2011 р. –відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді