ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сучасні торгівельні мережі" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Жовтневий універмаг" про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові загальною площею 2 210,10 кв.м., які розташовані в м. Києві по проспекту Перемоги, 60, а також про зобов'язання ЗАТ «Жовтневий універмаг»усунути перешкоди у здійсненні позивачем права власності на зазначене майно та передати його ТОВ «Сучасні торгівельні мережі»за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2006 року по справі                 № 25/200 (ОСОБА_2) позовні вимоги задоволені частково, за ТОВ "Сучасні торгівельні мережі" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), з № 1 по № 15 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 11 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 5 (групи приміщень № 4), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 5), загальною площею                          2 210,10 кв.м., які розташовані у м. Києві по проспекту Перемоги, 60 (літера A), ЗАТ "Жовтневий універмаг" зобов'язано усунути перешкоди по здійсненню                TOB «Сучасні торгівельні мережі»права власності на вищевказане нерухоме майно; в частині зобов'язання ЗАТ «Жовтневий універмаг»передати дані нежитлові приміщення TOB «Сучасні торгівельні мережі»за актом приймання-передачі в позові відмовлено.

       Доповідач: Волік І.М.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, громадянка                                  ОСОБА_1 просить рішення господарського суду у справі скасувати та провадження у справі припинити. Скаржник вважає, що господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні норми, зокрема, прийняв оскаржуване рішення, що стосується прав та обов'язків особи громадянки ОСОБА_1, яка не була залучена до участі у справі, що є підставою для скасування цього рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з наступних обставин.

Установчими зборами TOB «Сучасні торгівельні мережі»від                     01.04.2006 року було прийнято рішення про створення TOB «Сучасні торгівельні мережі», засновниками якого виступили ТOB «Дари ланів»та ЗАТ «Жовтневий універмаг»; про затвердження розміру статутною фонду товариства; а також визначено, що внеском учасника ЗАТ «Жовтневий універмаг»є нежитлові приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 1), з № 1 по № 15 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 11 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 5 (групи приміщень № 4), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 5), загальною площею 2 210,10 кв.м., які розташовані у м. Києві по проспекту Перемоги, 60 (літера A), та прості іменні акції ВАТ «Артем»у кількості 3 600 000 штук.

Крім того, рішенням установчих зборів засновників визначено, що майно, яке передане до статутного фонду позивача відповідачем, зберігається у останнього до реєстрації TOB «Сучасні торгівельні мережі», і право власності на нього у позивача виникає з моменту його державної реєстрації, яка відбулась 06.04.2006 року. Невиконання ЗАТ «Жовтневий універмаг»рішення установчих зборів, а саме, непередання TOB «Сучасні торгівельні мережі»спірних приміщень, стало підставою позову у даній справі.

Враховуючи наведені обставини справи та керуючись положеннями                   ст. ст. 92, 159-161 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 42, 46-48 Закону              України "Про господарські товариства", місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині визнання права власності позивача на об'єкти нерухомого майна, передані до його статутного фонду відповідачем як учасником товариства, а також вимог щодо усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на вищевказану нерухомість.

При цьому, господарським судом встановлено, що до прийняття рішення установчими зборами позивача ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.12.2004 року, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.11.2004 року, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2004 року ЗАТ «Жовтневий універмаг»заборонено відчужувати спірне майно в будь-який спосіб, а ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.09.2005 року на спірні приміщення накладено арешт, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ЗАТ «Жовтневий універмаг»передати дані нежитлові приміщення TOB «Сучасні торгівельні мережі»за актом приймання-передачі відмовлено.

Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Названа норма кореспондується з положеннями статті 12 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якою товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність.

Перелік видів внесків (вкладів) учасників господарського товариства міститься в статті 13 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якою ними можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника у статутному фонді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, що передане господарському товариству, в т.ч. і в користування, включається до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Наведене свідчить про те, що господарським судом першої інстанції була дана неправильна юридична оцінка встановленим обставинам справи та залишені поза увагою вищевказані законодавчі положення, адже передача майна відповідачем до статутного фонду товариства, а отже його відчуження, здійснювалось всупереч заборонам, накладеним судами.

При цьому слід зауважити, що відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", і місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що доказів на підтвердження скасування вищевказаних ухвал суду про вжиття заходів забезпечення позову не було надано TOB «Сучасні торгівельні мережі»в ході судового розгляду.

Таким чином, прийняте по справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, громадянка ОСОБА_1 звертаючись до господарського суду касаційної інстанції в порядку                             ст. 107 ГПК України, посилається на те, що вона є акціонером ЗАТ "Жовтневий універмаг", а отже, відчуження відповідачем спірного майна за рішенням спостережної ради ЗАТ "Жовтневий універмаг" від 30.03.2006 року порушує її права.

Наведені обставини можуть свідчити про те, що спір в даній справі стосується майнових прав та охоронюваних законом інтересів громадянка ОСОБА_1, в той час як її не було залучено до участі у справі.

Отже, в ході нового розгляду суду належить повно встановити коло тих осіб, які мають безпосереднє відношення до спірного питання, прав і інтересів яких може стосуватися судове рішення, що має бути постановлене у майбутньому, залучити цих осіб до участі у справі, витребувати у них докази щодо їхньої причетності до предмету спору, наданим по справі доказам дати належну оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанцій в порушення         ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111⁵ ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа має бути направлена на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Щодо посилань громадянки ОСОБА_1 на те, що відповідно до                           п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ЗАТ «Жовтневий універмаг»перейменовано в ЗАТ «Сюрпрайз»та припинено як юридична особа, то слід зауважити наступне.

Суд припиняє провадження у справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну зі сторін ліквідовано.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Згідно із статтею 46 цього ж Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з імперативних положень ст. 111⁷ ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що при новому розгляді справи місцевий           господарський суд має з'ясувати обставини щодо здійснення відносно відповідача дій, передбачених вищевказаними законодавчими нормами, чи можливого правонаступництва відповідача, і, в залежності від встановлених обставин, розглянути справу відповідно до норм ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу громадянки ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2006 року у справі                       № 25/200 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя                                                                 С. Шевчук

    Судді :                                                                                        С. Владимиренко

                                                                                                             І. Волік