ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "05" жовтня 2006 р. по справі № 01/115-38
за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»
про стягнення 126 635 грн. 35 коп.
Суддя Якушева І.О.
Представники:
від позивача: Мандригеля П. С. – юрисконсульт (довіреність від 18.09.2006 р.)
від відповідача: Михальчук В. О. – юрисконсульт (довіреність від 04.01.2005 р.)
В судовому засіданні оголошувались перерви з 27.09.2006р. по 4.10.2006р., з 4.10.2006р. по 5.10.2006р.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 126 635 грн. 35 коп., з них: 95 512,05 грн. заборгованості за переданий впродовж січня - грудня 2004р.на підставі договору № 06/03-3006 від 24.12.2003р. природний газ, 8 669,82 грн. пені, 17 918,02 збитків, завданих інфляцією, 4 535,46 грн. процентів річних.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на таке:
- Відповідно до п.1 Постанови КМ України та НБУ від 13.11.1998р. №1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" ВАТ "Волиньгаз" відкрило розподільний рахунок для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів , та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.
Відповідно до вказаної постанови ВАТ "Волиньгаз" не є власником коштів, що акумулюються на розподільному рахунку, не має права самостійно перераховувати кошти за послуги по транспортуванню природного газу, а це відбувається згідно з імперативними нормами права - виданих на виконання п.1 постанови КМУ і НБУ від 13.11.2000р. №1785.
Так, у відповідності з підпунктами 5.1., 5.2 та 5.3 п.5 Алгоритму розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000р. №759 від 12.07.2000р. "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ уповноважені банки (в яких відкрито розподільні рахунки на виконання постанови КМУ та НБУ №1785), а не самі підприємства перераховують кошти на розподільний рахунок ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Оскільки законодавством передбачений єдиний порядок розрахунків за постачання природного газу, шляхом перерахування коштів з розподільного рахунку відповідно до алгоритму, при цьому в алгоритмі визначається три підприємства (в т. ч. і ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»), яке повинно одержувати кошти за природний газ. Якщо коштів, які надходять з розподільного рахунку, недостатньо для оплати вартості природного газу, який в свій час був поставлений позивачем для потреб бюджетних установ, це не може бути підставою для стягнення неоплаченого бюджетними установами природного газу з ВАТ «Волиньгаз», оскільки ВАТ «Волиньгаз» відповідно до чинного законодавства, яке регулює питання постачання та оплати природного газу, не власником та не розпоряджається коштами, які надходять на розподільний рахунок, відповідно, не може нести відповідальності за проведення розрахунків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в:
24.12.2003р. між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та відкритим акціонерним товариством «Волиньгаз» було укладено договір № 06/03-3006 на постачання природного газу. Відповідно до п.1.1. цього договору позивач зобов'язувався передати у власність покупцю в 2004 році природний газ виключно для потреб споживачів, а саме – установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а відповідач - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.
Згідно з п.6.1. договору з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 26.01.2004р. оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу ( за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
17.05.2004р., 30.07.2004р., 1.11.2004р. до згаданого договору були укладені додаткові угоди, якими в новій редакції викладено п.п.5.1., 2.1., що стосуються ціни газу та обсягів.
На виконання умов договору №06/03-3006 від 24.12.2003р. позивач впродовж січня-грудня 2004р. передав відповідачу природного газу на суму 3 531 208 грн. 83 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за спірний період.
Природний газ оплачено відповідачем на суму 3 435 696,78 грн.
Залишок заборгованості на час розгляду справи складає 95512,05 грн.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми статтей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, які набрали чинності з 1.01.2004р., застосовано господарським судом на підставі пунктів 4 цих Кодексів, згідно з якими щодо цивільних відносин, господарських відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України положення цих кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі договору №06/03-3006 від 24.12.2003р. на постачання природного газу, продовжують існувати, оскільки відповідачем не проведено розрахунки за природний газ у повному обсязі.
Враховуючи наведене позовна вимога про стягнення з відповідача 95512,05 грн. заборгованості за переданий йому впродовж 2004 року природний газ обґрунтована і підлягає до задоволення.
Доводи відповідача про те, що оскільки постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. №759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” передбачено єдиний порядок розрахунків за постачання природного газу шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку відповідно до алгоритму, то у випадку, якщо коштів для оплати вартості природного газу, спожитого бюджетними установами, не достатньо, це не може бути підставою для стягнення цих коштів з ВАТ “Волиньгаз”, відхилені.
Як видно із протоколу узгодження розбіжностей до договору про постачання природного газу №06/03-3006 від 24.12.2003р., підписаного 26.01.2004р., запропонована ВАТ “Волиньгаз” редакція про оплату за газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Нацбанку України від 27.05.2000р. №840, постанови НКРЕ від 12.07.2000р. №759 не була прийнята і п.6.1. договору щодо оплати за природний газ викладено в редакції ДК “Газ України”, згідно з якою оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу ( за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Разом з цим, розроблений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. №759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” алгоритм визначає лише послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ, але не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості природного газу, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору.
Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.
У зв’язку з порушенням відповідачем термінів оплати природного газу, встановлених п.6.1. договору №06/03-3006 від 24.12.2003р., з відповідача на користь позивача на підставі п.7.2. договору № 06/03-3006 від 24.12.2003р., Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” слід стягнути пеню в розмірі 8669,82 грн. за період з 11.02.2006р. по 11.08.2006р. (розгорнуті розрахунки нарахування пені наведені в позовній заяві – а.с.3).
Пунктом. 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по оплаті природного газу, спожитого впродовж 2004р., з нього за прострочення оплати слід стягнути 17918,02 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2005р. – липень 2006р., 4535,46 грн. процентів річних за період з 11.01.2005р. по 11.08.2006р.
Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача слід відшкодувати судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, п. 4 його Прикінцевих і перехідних положень, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, ст.ст.82 – 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, р/р 2603200001001 філія ВАТ КБ «Надра», МФО 303525, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Шолуденко, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 95512 грн. 05 коп. заборгованості, 8669 грн. 82 коп. пені, 17918 грн. 02 коп. збитків, завданих інфляцією, 4535 грн. 46 коп. процентів річних, 1267 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 5.10.2006р.
Суддя Якушева І. О.