Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 липня 2011 року Справа № 2а-5153/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю представників
позивача: не з’явився,
відповідача: не з’явився,
третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа – державне підприємство «Ровенькиантрацит» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження № 15908511, -
ВСТАНОВИВ:
20 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа – державне підприємство «Ровенькиантрацит», у якому позивач просив скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження № 15908511.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2а-19817/09/1270 задоволено позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Ремонтно-механічний завод» в розмірі 63217,00 грн.
28.09.2009 було видано виконавчий лист, на підставі якого 11.11.2009 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції відкрито провадження № 15908511.
08.06.2011 на адресу позивача надійшла постанова від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження № 15908511 по примусовому виконанню виконавчого листа від 28.09.2009 у справі № 2а-19817/09/1270 на підставі ст.ст.34, 36 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Відділення Фонду не погоджується з постановою ВДВС Ровеньківського МУЮ, з огляду на те, що дія Закону України від 23.06.2005 № 2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3. ст.1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.
Позивач не відноситься до учасників зазначених розрахунків, борг ДП «Ровенькиантрацит» не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу. Спірний борг виник внаслідок несплати обов’язкових страхових внесків, на які не поширюється податкове законодавство та Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу за його відсутності.
У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що 28.11.2005 боржника - ДП «Ровенькиантрацит» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», тому виконавче провадження зупинено у відповідності до вимог п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна постанова, копії якої були направлені сторонам.
Всі виконавчі дії підлягають обов’язковому зупиненню на строк, встановлений ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», тобто до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З огляду на положення ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомлених представників сторін – суб’єктів владних повноважень та третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі № 2а-19817/09/1270 задоволено позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Ремонтно-механічний завод» в розмірі 63217,00 грн.
28.09.2009 було видано виконавчий лист, на підставі якого 11.11.2009 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції відкрито провадження № 15908511 (а.с.5, 6).
31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження № 15908511 по примусовому виконанню виконавчого листа від 28.09.2009 у справі № 2а-19817/09/1270 у зв’язку із внесенням боржника ДП «Ровенькиантрацит» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу (а.с.9).
Вказана постанова надійшла до позивача 08.06.2011, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі до постанови (а.с.7).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:
1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;
3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;
4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг ДП «Ровенькиантрацит» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП «Ровенькиантрацит» обов’язкових страхових внесків, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення ДП «Ровенькиантрацит» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» визначають дві обов’язкові умови, які зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, суб’єктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», об’єктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.
Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п.15 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 31.01.2011 ВП № 15908511 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 28.09.2009 № 2а-19817/09/1270 про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Ремонтно-механічний завод» в розмірі 63217,00 грн. на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов’язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову ВДВС Ровеньківського МУЮ від 31.01.2011 ВП № 15908511 про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 28.09.2009 № 2а-19817/09/1270.
Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов’язок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 01 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 липня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції, третя особа – державне підприємство «Ровенькиантрацит» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження № 15908511, - задовольнити повністю.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції від 31 січня 2011 року про зупинення виконавчого провадження № 15908511.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05 липня 2011 року.
СуддяК.О. Пляшкова