ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2011 р. Справа № 2a-1462/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мигалюка Ю.В.
секретаря Цюпа У.Л.
за участю сторін та представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Урядко Р.Я.
прокурора: Савчук Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції, прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511720 від 22.04.2011року –
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_3 (далі – ПП ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Долинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511720 від 22.04.2011року.
З метою захисту інтересів держави, на підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ч.2 ст.60 КАС України до розгляду даної справи вступила прокуратура Івано-Франківської області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що за наслідками проведеної Долинською ОДПІ документальної перевірки останньою винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 110 730 грн.
Вважає, що відповідачем прийнято неправомірні висновки про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року та за березень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2010 року з підстав неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплаченого окремим постачальникам за придбане дизпаливо, контрагенти яких в результаті проведеної перевірки по ланцюгу продажу до виробника підпадають під ознаки «сумнівності».
Зазначає, що прийняті податковим органом висновки є помилковими, не відповідають вимогам податкового законодавства, позивачем дотримано всі необхідні умови для отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, як позивач так і всі прямі постачальники являються платниками податку на додану вартість, укладені угоди є фактичним здійсненням господарських операцій, позивач має всі необхідні належно оформлені первинні документи що підтверджують розмір заявлених сум податку до відшкодування, наведені в акті перевірки податковим органом «сумнівні» постачальники не є безпосередніми постачальниками позивача, а тому не можуть згідно закону брати участь у формуванні позивачем податкового кредиту, угоди в судовому порядку недійсними чи нікчемними не визнані, діяльність прямих постачальників під час здійснення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних не припинена, свідоцтва про сплату податку на додану вартість в установленому законом порядку не анульовані. Факти визнання постачальників контрагентів позивача «сумнівними» з підстав отримання відповідей на запити про неможливість встановлення їх місцезнаходження чи неотримання відповідей на подані Долинською ОДПІ запити не повинні впливати на формування позивачем податкового кредиту та не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість. А тому висновки податкового органу є неправомірними і незаконними, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що в результаті проведеної Долинською ОДПІ документальної невиїзної перевірки ПП ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з урахуванням проведених зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за період, що підлягав перевірці встановлено завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Окремі постачальники позивача або їх контрагенти є незареєстрованими за юридичними адресами, в ланцюгу проведення зустрічних перевірок не вдалося встановити їх місцезнаходження та встановити декларування доходів. Позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку за придбання матеріальних та нематеріальних активів (придбання дизпалива) в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто податковим органом вважається що внаслідок проведення перевірки по ланцюгу продажу до виробника не вдалося встановити сплату податку на додану вартість, а тому правові підстави для відшкодування даного податку у позивача відсутні. Податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 110 730 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
Прокурор в судовому засіданні з метою захисту інтересів держави проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач – ПП ОСОБА_3 є суб’єктом підприємницької діяльності, одним із основних видів діяльності якого є діяльність автомобільного вантажного автотранспорту згідно отриманої у встановленому законом порядку ліцензії, відповідно свідоцтва від 12.04.2005 року №НОМЕР_1 є платником податку на додану вартість (а.с.12).
В результаті проведеної працівниками Долинської ОДПІ документальної невиїзної перевірки ПП ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за квітень 2008 року та за березень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2010 року складено акт від 20.04.2011 року № 614/171/2863909136, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 11 729 грн., за березень 2010 року на суму 14 813, за травень 2010 року на суму 24 207 грн., за червень 2010 року на суму 18 982 грн., за серпень 2010 року на суму 7 179 грн., за листопад 2010 року на суму 21 556 грн. і за грудень 2010 року на суму 12 264 грн., а всього на суму 110 730 грн. (а.с. 15, 16).
За наслідками перевірки Долинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 року № 0000511720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно на зазначені вище суми, а на загальну суму 110 730 грн. (а.с.10).
В судовому засіданні також встановлено, що даним актом заявлена сума до бюджетного відшкодування за серпень 2010 року по декларації за серпень 2010 року в сумі 6 902 грн. позивачем підтверджена. При цьому податковим органом зауважень до прямих чи непрямих постачальників позивача не встановлено.
З приводу зменшення позивачу бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2008 року та за березень, травень, червень, серпень, листопад і грудень 2010 року з підстав неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплаченого окремим постачальникам за придбане дизпаливо, контрагенти яких в результаті проведеної перевірки по ланцюгу продажу до виробника підпадають під ознаки «сумнівності» суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість вказані вище періоди слугував висновок податкового органу про відсутність законодавчих підстав для включення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за придбання позивачем дизпалива згідно укладених угод та прийняття висновків про те, що в ході відслідковування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками контрагентів позивача до бюджету податку на додану вартість та встановлення придбання продукції у осіб, які або їх контрагенти систематично не сплачували податок на додану вартість до бюджету та підпадають під ознаки «сумнівності». Тобто, на думку податкового органу, оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків - особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку що сплачується покупцем - Продавець утримав податок з Покупця, але до бюджету дана сума не внесена, відповідно в останнього відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Як вбачається з акту перевірки від 20.04.2011 року до даного висновку податковий орган прийшов у зв’язку з встановленням інформації, отриманої на подані запити щодо непрямих постачальників позивача, а зокрема: з метою перевірки достовірності відшкодування ПДВ за квітень 2008 року – надіслано запити по непрямих постачальниках позивача: ТзОВ «Ойл Карт Центр» (купівля-продаж дизпалива), за березень 2010 року – ТзОВ «Маршал – Трейд - Ойл» (згідно відповіді стан платника місцезнаходження не встановлено), за травень 2010 року – ТзОВ «Вижак» (відповіді не одержано), за червень 2010 року – ТзОВ «Корнелія» (відповіді не одержано), за серпень 2010 року – ТзОВ «Продукторія» (дані про неможливість проведення перевірки не встановлено місцезнаходження), за листопад 2010 року – ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (відповіді не одержано), за грудень 2010 року - ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (відповіді не одержано) (а.с.13-14).
Отримавши надану по даних контрагентах інформацію на подані Долинською ОДПІ
запити, податковим органом прийнято висновки що контрагенти в ланцюгах постачання для позивача не є «сумлінними» платниками податків та зборів, а відтак факт сплати ними податку на додану вартість не підтверджено, а тому в позивача відсутнє право на відшкодування заявлених за вказані вище періоди суми відшкодувань з податку на додану вартість.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
В той же час, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом 7.4.4 даного пункту якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до вимог підпункту 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.5.1 даного Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Визначення терміну бюджетне відшкодування передбачене пунктом 1.8, згідно положень якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Прийняття податковим органом висновків про те, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з неможливістю встановити місцезнаходження постачальників контрагентів позивача та неотримання відповідей на запити є неправомірним.
Позивачем при проведенні первинної перевірки надано всі необхідні документи, а саме: податкові накладні та інші підтверджуючі документи, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість було включено до податкового кредиту та підтверджені суми бюджетного відшкодування, позивачем повністю сплачено прямим контрагентам податок на додану вартість в ціні придбаних товарів та одержано належні податкові накладні та виконано всі інші необхідні умови отримання бюджетного відшкодування.
За змістом п.10.2 вищезазначеного Закону за достовірність і своєчасність визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідають платники податків, але ніяк не їх контрагенти. Чинним законодавством України на покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків не покладено обов’язку при формуванні податкового кредиту при поданні заяви щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктами 7.4,7.5,7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких платник податку повинен дотримуватись його нормі виключно за їх порушення формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до вимог п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування і особа, яка не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як платник цього податку більш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, провадив діяльність протягом останніх 12 календарних місяців. А тому умови щодо заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування позивачем дотримані (а.с.12).
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не доведено суду правомірність та підставність прийняття висновків, викладених в акті перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110 730 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, наведені податковим органом в судовому засіданні та які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення знаходяться за межами вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит.
Крім того, на думку суду, зазначений вище Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та його відшкодування не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання – непрямими постачальниками.
Положення пункту 1.8 ст.1 Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальників.
Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу, прийняті в акті перевірки та наведені в судовому засіданні не спростовують доводів представника позивача.
Порушень законодавства при проведенні податковим органом перевірки судом не встановлено.
Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність дій податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011 року № 0000511720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 110 0730 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати повідомлення-рішення № 0000511720 від 22.04.2011року Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про зменшення приватному підприємцю ОСОБА_3 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 110 730 грн. (сто десять тисяч сімсот тридцять гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_3 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 14.06.2011 року.
Суддя: Мигалюк Ю.В.