ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
іменем України
"01" липня 2011 р. Справа № 2а-2397/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.2
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
Хаюка С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "04" лютого 2011 р. у справі № 2а-2397/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов"язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 26.11.2010 р. звернувся до суду з вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначав, що він має право на отримання коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”. У зв'язку з тим, що відповідач проводить виплату у меншому розмірі, просив зобов'язати відповідача стягнути кошти за період з 01.11.2007 р. по 31.10.2010 р.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.12.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.11.2007 р. по 01.05.2010 р. залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 04.02.2011 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень виплати ОСОБА_2 в неповному обсязі коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” за період з 01.05.2010 р. по 31.10.2010 р.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень нарахувати та виплатити ОСОБА_2 кошти передбачені ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.05.2010 р. по 31.10.2010 р.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати.
Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду в м.Коростень, одержує пенсію за віком та проживає на території, яка віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких підстав правильним є висновок суду щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади.
За змістом п 2.1. Положення основними завданнями Управління є: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, а тому управління Пенсійного фонду України є належним відповідачем у справах щодо виплати пенсій, доплат до них.
Вказана норма узгоджується зі ст.72 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, проте, в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.
Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов”язав відповідача провести перерахунок та виплату зазначених коштів позивачу за період з 01.05.2010 р. по 31.10.2010 р. Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернувся до суду 26.11.2010 року, в зв”язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, він має право на перерахунок вказаних коштів не з 01.05.2010 р., а з 26.05.2010 р.
А йогопозовні вимоги за період з 01.05.2010р. по 25.05.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Тому постанова суду підлягає скасуванню з одночасною зміною дати з якої підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, та з одночасним залишенням без розгляду його решти позовних вимог.
Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2011 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 01.05.2010 р. по 25.05.2010 р. включно скасувати, та його позовні вимоги за вказаний період часу - залишити без розгляду.
Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період часу з 26.05.2010 р. по 31.10.2010 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_2 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управляння Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області вул.Сосновського 46,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500