ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28.01.08 р. Справа № 39/334пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Феротрейд” м. Макіївка
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка
про визнання договору купівлі-продажу б/н від 19.07.2007 р. фіктивним
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Макіївка
За участю представників сторін:
від позивача: Іванкова Л.В. - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;
від третьої особи ОСОБА_2 - особисто;
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому
засіданні від 28.01.2008 р. оголошено перерву
в слуханні справи до 14 год.30хв.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Феротрейд” м. Макіївка , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2 м. Макіївка, про визнання договору купівлі-продажу б/н від 19.07.2007 р. фіктивним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 19.07.2007 р., накладну б/н від 19.07.2007 р., накази “Про створення інвентаризаційної комісії” та “Про проведення інвентаризації”, довідку від 11.05.2007 р.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та дійсність спірного правочину, вважав недоведеним факту порушення оспорюваним договором прав та законних інтересів позивача.
Третя особа надала письмові пояснення по справі, спірний договір вважала дійсним та таким, що спрямований на реальне настання наслідків.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
19.07.2007 р. між відповідачем, Приватним підприємцем ОСОБА_1 м. Макіївка, та третьою особою, Приватним підприємцем ОСОБА_2 м. Макіївка, було укладено договір на купівлі-продажу б/н, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.
19.07.2007 р. сторонами укладено додаткову угоду до Договору, яким змінено та викладено в новій редакції п. 2.1 Договору, зокрема, оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або у безготівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства
Згідно даного договору позивач продає, а відповідач набуває право власності на обладнання, визначене згідно накладних на поставку та зобов'язується сплатити за нього встановлену Договором ціну.
На виконання умов Договору, відповідач, згідно накладної б/н від 19.07.2007 р., підписаної та скріпленої печатками обох сторін без зауважень та заперечень, передав, а відповідач прийняв обладнання у кількості 12 одиниць на загальну суму 82 300 грн. 00 коп.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що відповідачем доведено факт передачі третій особі обладнання на суму 82 300 грн. 00 коп., тобто обов'язок відповідача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та п.п. 1.1, 3.1 Договору
Третя особа, в свою чергу, на виконання умов п. 2.1 Договору, згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № 20/7 від 20.07.2007 р., № 05/08 від 05.08.2007 р., № 15/08 від 15.08.2007 р., № 24/8 від 24.08.2007 р., № 15/9 від 15.09.2007 р., № 19/9 від 19.09.2007 р., № 5/10 від 05.10.2007 р., № 18/10 від 18.10.2007 р., № 10/11 від 10.11.2007 р., № 25/11а від 25.11.2007 р. сплатила встановлену договором ціну за поставлене обладнання в сумі 82 300 грн. 00 коп.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання означеного договору купівлі-продажу - фіктивним, оскільки укладено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим право чином.
Оцінивши в сукупності надані в обґрунтування позовних вимог докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, в силу вимог ст. 234 ЦК України необхідною умовою фіктивності правочину є відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Загальні положення щодо купівлі-продажу, викладені в § 1 глави 54 Цивільного кодексу, гл. 20 ЦК УРСР, поширюються на всі договори, що визнані нормами ЦКУ як різновиди договору купівлі-продажу. Визначальною ознакою всіх видів договорів купівлі-продажу є оплатне та безповоротне відчуження продавцем майна (товару) і перехід його у власність покупця.
Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України, договір купівлі-продажу завжди є:
- оплатним - при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну, обумовлену в договорі;
- двостороннім - у кожної зі сторін виникають права та обов'язки (продавець зобов'язаний передати покупцеві товар і при цьому має право вимагати за це сплату певної ціни, а покупець повинен сплатити її, одночасно набуваючи право вимагати передачу йому проданого товару);
- консенсуальним - права та обов'язки виникають у сторін саме з моменту досягнення ними згоди щодо істотної умови договору (найменування товару, що становить предмет договору та його кількості), з урахуванням особливостей передбачених для окремих видів договорів купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з представлених суду доказів накладної б/н від 19.07.2007 р., квитанцій до прибуткових касових ордерів № 20/7 від 20.07.2007 р., № 05/08 від 05.08.2007 р., № 15/08 від 15.08.2007 р., № 24/8 від 24.08.2007 р., № 15/9 від 15.09.2007 р., № 19/9 від 19.09.2007 р., № 5/10 від 05.10.2007 р., № 18/10 від 18.10.2007 р., № 10/11 від 10.11.2007 р., № 25/11 від 25.11.2007 р., зобов'язання за договором купівлі-продажу від 19.07.2007 р. виконані сторонами у повному обсязі, зокрема, відповідач передав, а третя особа прийняла обладнання за спірним Договором та сплатила за нього встановлену ціну.
Наразі доводи позивача в тій частині, що спірний правочин не породжує для сторін реальне настання наслідків є безпідставним та повністю спростовується матеріалами справи.
Порушення своїх прав, позивач обґрунтовує тим, що на майно, яке реалізоване за вказаним правочином, могло бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження по виконанню наказу № 43/231пд від 12.10.2007 р., про стягнення з ЗАТ “Інженерні технології України” на користь ТОВ “Феротрейд” суми 386 685, 91 грн.
Водночас позивачем жодним чином не доведено, що державний виконавець в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 43/231пд від 12.10.2007 р. мав намір, чи здійснив звернення стягнення на майно, що було реалізоване за оспорюваним договором.
В розпорядженні суду відсутні будь-які докази того, що боржник не має інших майнових об'єктів, на які може бути звернене стягнення.
Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, спірне майно взагалі ніколи не належало ЗАТ “Інженерні технології України”, зокрема, згідно довідки ЗАТ “Інженерні технології України” № 28 від 28.01.2008 р. спірне майно на балансі підприємства не рахувалося та у власності останнього ніколи не перебувало.
Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи долучено товарні чеки № 31 від 18.01.2001 р., № 32 від 18.01.2001 р., № 33 від 18.01.2001 р. та від 21.01.2001 р., виписані ТОВ “Партнер”, з приводу придбання ПП ОСОБА_1 спірного майна - устаткування.
Таким чином позивачем, не доведено (у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України) належними та допустимими доказами, що відчуження означених об'єктів будь-яким чином порушило його права та законні інтереси.
Посилання позивача на довідку прокуратури Гірницького району м. Макіївки від 11.05.2007 р. судом до уваги не приймається, оскільки викладені в ній обставини не стосуються предмету спору та не є свідченням неправомірного відчуження відповідачем саме спірного майна.
В ході розгляду справи відповідачем заявлене клопотання про розподілення понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між ним та споживачем послуг - юридичною чи фізичною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів відповідача в суді, здійснювалося на підставі договору від 09.01.2008 р., укладеного між відповідачем - Приватним підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3.
Відповідно до умов укладеної Угоди „Довіритель” зобов'язується оплатити „Повіреному” гонорар у розмірі 1 000, 00 грн. Обумовлена сторонами сума згідно розписки від 09.01.2008 р. адвоката ОСОБА_3 оплачена відповідачем у повному обсязі.
“Повірений”, в свою чергу, свої договірні зобов'язання виконав, на підставі довіреності від 10.01.2008 р. (реєстр. № 67) здійснив представництво інтересів відповідача в суді.
Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться, у тому числі, і витрати на оплату послуг адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України при відмові в позові, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі ст.ст.203, 215, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Феротрейд” м. Макіївка - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Феротрейд” м. Макіївка на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Макіївка витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 000, 00 грн.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.