ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. Справа № АС-38/132-06
вх. № 6256/1-38
Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.
за участю секретаря судового засідання Сидоренко Н.А.
представників сторін :
позивача - Сторчаєва С.М. за дов. № 06-135/1098 від 17.05.06 р.
відповідача - не з"явився
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків
до Малого приватного підприємства "Агротехсервіс", смт. Шевченкове
про стягнення 5842,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд, стягнути з відповідача 5442 грн. 44 коп. штрафних санкцій за невиконання обов’язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив та витребуванні судом документи не надав. Про час та місце судового засідання відповідача було належним чином повідомлено.
Судом встановлено, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) (в редакції Законів №875-ХІІ від 21.03.91 р., №2602-ІУ від 31.05.2005 р.), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .
Згідно ч.2 ст.19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюється нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 (ред. від 16.12.2004 №1686), передбачено, що суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід Державного бюджету. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік, що наданий відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 69 осіб.
Відповідно ст. 19 Закону, підприємство відповідач у 2005 році повинно було створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 робочих місць.
Отже, відповідачем не виконано норматив по створенню одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.
Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2005 рік становив 5781 грн. 16 коп.
Нараховані відповідачем до стягнення з відповідача штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році становить 5781грн. 16 коп., пеня станом на 19.05.2006 року - 61 грн. 28 коп. Загальна сума заборгованості складає 5842 грн.44 коп.
Відповідно до ст. 18 Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Крім того, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки: виявляти інвалідів, які бажають працювати; щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати; подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати. Державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону.
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідачем регулярно у 2005 р. направлялись до районного центру зайнятості звіти по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, з яких вбачається про можливість працевлаштування інвалідів у визначеній нормативними вимогами кількості, проте, такі особи у 2005 р. для працевлаштування у відповідача не направлялось.
Викладене свідчить про належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
При дослідженні матеріалів справи було встановлено, що визначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Слід зазначити, що діюче у 2005 р. законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги на підставах, зазначених в позові, не дістали свого підтвердження в ході судового розгляду.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 86, 94, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено в порядкуст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного господарського суду шяхом подання заяви через суд першої інстанції, на протязі десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви пр апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстації. Апеляційна скарга може бути подана без поперденього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга пдається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо такої заяви не було подано.
Постанову підписано судом 20.06.2006 року.
Суддя Жельне С.Ч.