ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА  

іменем України

"01" липня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-55/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області на постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від "21" березня 2011 р. у справі № 2-а-55/11 за позовом ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач  11.03.2011 р. звернулась до  Червоноармійського районного суду Житомирської  області з адміністративним позовом до УПФУ в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його нарахувати  і виплатити недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни період з 01.01.2009 р. по 01.03.2011 р. та виплачувати вказані кошти в подальшому.

Постановою цього суду від 21.03.2011 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Червоноармійському районі Житомирської області щодо недоплати сум щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2 як дитині війни.

Зобов"язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004 р. за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії, проведеного відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 . В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної  пенсії за віком.  

З матеріалів справи вбачається, що нарахування та виплата  коштів проводилася у розмірах, встановлених п.8 постанови КМ України від 28.05.08р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян ”.

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.8 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності  держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є не обґрунтованими.

Відповідно до  Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.

На думку колегії суддів, також безпідставним є  посилання  в апеляційній скарзі на те, що  при вирішенні даного спору суд першої інстанції не застосував вимоги ч.5 ст.99 КАС України, оскільки  дана норма Закону не регулює спірні правовідносини.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову, однак в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.

Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести перерахунок доплати позивачу та виплатити йому необхідні кошти починаючи з 01.09.2010р. по  28.02.2011 р.

Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернулась до суду 11.03.2011 року, в зв”язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, має право на перерахунок пенсії не з 01.09.2010р., а з 11.09.2010 р.

А її позовні вимоги за період з 01.09.2010 р. по 10.09.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Крім того, оскаржуваною постановою відмовлено в задоволенні решти позовних вимог позивача, який просив задовольнити його позовні вимоги за період з 01.01.2009 р. по 01.03.2011 р.

Апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, так як згідно вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України пропуск звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови в задоволенні позову.

Отже, позовні вимоги за період з  01.01.2009 р.. по 31.08.2010 р.  включно також слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України. 

Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від 21.03.2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період часу з 01.09.2010 р. по 10.09.2010 р. включно, та в частині відмови у задоволенні її позовних вимог за період часу з 01.01.2009 р. по 31.08.2010 р. включно - скасувати, та ці її позовні вимоги за вказані періоди часу - залишити без розгляду.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період часу з 11.09.2010 р. по 28.02.2011 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_2  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області  вул. Леніна, 117,смт.Червоноармійськ,Житомирська область,12000