ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.11Справа №2а-1781/11/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Маненкової А.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 24.01.2011 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 35/10-013 від 04.10.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління держаного казначейства у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000006232 від 19.05.2011 року та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 175 304,00 грн.,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління держаного казначейства у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000006232 від 19.05.2011 року та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 175 304,00 грн. Вказує, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по правових відносинах з ТОВ «Елегін», ТОВ «Компанія Енерго-іноваційних технологій». За результатами перевірки був складений акт від 11.05.2011 року № 1909/23-211/25147690. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000000006232 від 19.05.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 175 304,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 43 820,0 грн.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000006232 від 19.05.2011 року та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 175 304,00 грн.
Ухвалою від 31 травня 2011 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 31 травня 2011 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по правових відносинах з ТОВ «Елегін», ТОВ «Компанія Енерго-іноваційних технологій». За результатами перевірки був складений акт від 11.05.2011 року № 1909/23-211/25147690. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000000006232 від 19.05.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 175 304,00 грн. Вважає, що вказане податкове повідомлення –рішення незаконним, прийнятим у порушення норм чинного законодавства України, винесено протиправно та підлягає скасуванню.
Представник відповідача ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя з позовними вимогами не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що при проведенні перевірки ТОВ «МЗ «Таврида Електрик» по ланцюгу до виробника не встановлений факт надходження ПДВ, що міститься в ціні товарів постачальників, до Державного бюджету України, внаслідок чого не виникло факту надмірної сплати ПДВ, яка приводить до можливості заяви підприємством суми ПДВ до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок. Таким чином, підприємством була завищена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок по декларації за січень 2011року на суму 175 304,00 грн. Крім того позивачем не надано доказів того, що сума податку заявлена до відшкодування фактично була оплачена постачальникам товару(послуг).
Представник відповідача Головного управління держаного казначейства у м. Севастополі у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Але у відзиві на адміністративний позов вказує, що органи Державного казначейства здійснюють безпосередньо повернення суми ПДВ із бюджету не здійснюючи контроль за органами податкової служби і по даній категорії справ є безпосередніми виконавцями та залучаються як відповідачі лише щодо роз’яснення порядку виконання, тому Головне управління залишає розгляд справи на розсуд суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик» зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.
21.02.2011 року ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»було надано до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополі податкову декларацію з податку на додану вартість про відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 1 328 034,00 (а.с.24-27), з яких було відшкодовано тільки 934 825,00 грн. 11.03.2011 року ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»було надано до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополі уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2011 року, яким зменшило суму бюджетного відшкодуванню в розмірі 217 905,00 (а.с.28-29). 20.01.2011 року ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»було надано до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополі податкову декларацію з податку на додану вартість про відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 49 420,00 (а.с.20-23).
11.05.2011 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з ТОВ «Елегін», ТОВ «Компанія Енерго-іноваційних технологій»за грудень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт від 11.05.2011 року №1909/24-211/25147690/6 (а.с.14-19). Перевіркою було встановлено, порушення з боку позивача вимог п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що привело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок за січень 2011 року на суму 175 304,00 грн. Також при проведенні перевірки ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»відповідачем було встановлено, що по ланцюгу до виробника не встановлений факт надходження ПДВ, що міститься в ціні товарів постачальників, до Державного бюджету України, внаслідок чого не виникає факт надмірної сплати ПДВ, яка приводить до можливості заяви підприємством суми ПДВ до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок, отже підприємством завищена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок по декларації за січень 2011 року на суму 175 304,00 грн.
Зі змісту акту перевірки від 11.05.2011 року №1909/24-211/25147690/6 вбачається, що постачальником ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»у грудні 2010 року та січні 2011 року були ТОВ «Еленг»та ТОВ «Компанія Енерго-іноваційних технологій». Відповідно до матеріалів одержаної довідки зустрічної перевірки ТОВ «Еленг»був посередником, постачальниками були ПП «Фірма «Лагуна», ТОВ «Метелцентр»та ТОВ «Ілтеріс»(а.с.61-62). Відповідно до одержаної відповіді від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська вбачається, що ПП «Фірма «Лагуна» за місцезнаходженням не знаходиться (а.с.63). Відповідно до відомостей наданих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська щодо місця реєстрації ТОВ «Ілтріс»вбачається, що підприємство за місцезнаходженням не знаходиться (а.с.65, 66), у зв’язку з чим провести зустрічну перевірку немає можливості.
Як вбачається з акту перевірки неможливість проведення перевірок по ланцюгам постачання до кінцевого виробника товарів (робіт) пов’язано з ненаданням платниками податку документів, не знаходженням платників податку за місцезнаходженням.
На підстав акту перевірки від 11.05.2011 року №1909/24-211/25147690/6 керівництвом ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000000232 від 19.05.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 175 304,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 43 820,00 грн. (а.с.13).
Судом встановлено, що з приводу розгляду та надання оцінки правовідносин між суб’єктами господарювання на час здійснення господарських операцій при розгляді справи по суті підлягає застосуванню Закон України «Про податок на додану вартість», а з приводу правомірності дій відповідача щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ при розгляді даної справи підлягає застосуванню норми Податкового кодексу України, який діяв на момент здійснення перевірки.
Відповідно до п. 1.8. ч. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168, який діяв на час виникнення спірних відносин та підлягає застосуванню при розгляді справи по суті) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.п.7.7.3.-7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 (який діяв на час виникнення спірних відносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.7. Закону № 168 порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п. 7.7.3 п. 7 стаття 7 Закону № 168).
Аналіз зазначених норм Закону № 168 дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений так і про нарахований податок на додану вартість. Бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником. Пріоритетному застосуванню, щодо норм Закону, регулюючих порядок визначення сум бюджетного відшкодування, мають спеціальні норми пункту 7.7. статті 7 Закону № 168, а не лише термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8. статті 1 цього ж Закону.
Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі –Кодекс № 2755) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п.200.6-200.11 ст. 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Щодо стверджень відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки контрагентів позивача по ланцюгу щодо встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України обов’язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.
Фактів порушення контрагентами позивача свої податкових зобов’язань судом не встановлено, не можливість відповідача встановити кінцевих виробників та посилання на відсутність факту надходження ПДВ у Державний бюджет України не є підставою для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу. Сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства на підставі договорів постачання та купівлі-продажу. Відносини позивача з контрагентами з приводу правочинів, на підставі яких заявлено відшкодування з бюджету податку на додану вартість, підтверджено у судовому засіданні письмовими доказами у повному обсязі.
З урахуванням викладених правових норма та аналізу правовідносин, суд дій1шов до висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу та застосування штрафних санкцій у розмірі 43 826,00 грн., тому податкове повідомлення – рішення № 0000006232 від 19.05.2011 року Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя підлягає скасуванню, а бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 175 304,00 грн. –стягненню з бюджету.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Постанову складено у повному обсязі 08 липня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000006232 від 19.05.2011 року Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя у загальному розмірі 43 826,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України з відповідних рахунків відповідача - Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 22, код ЄДРПОУ 25147690) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 175 304,00 грн. (сто сімдесят п’ять тисяч триста чотири грн. 00 коп.).
4. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31113095700007, код платежу 22090200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 22, код ЄДРПОУ 25147690) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.) та 3,40 грн. (одна грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак