УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23300/11
Cправа № 22ц- 23300 /2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 26 (ІV) Тимошенко Т.І.
Доповідач – Неклеса В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року червня «15» року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Неклеси В.І.
суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є,
при секретарі - Чубіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Представник позивача - ОСОБА_5;
Представник відповідача – Лутоніна Надія Володимирівна;
Представник третьої особи – Донченко Ольга Сергіївна.
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд), третя особа ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і, після уточнення 11.04.2011 року позовних вимог, просив стягнути одноразово заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.04.2005 року по 01.04.2011 року в сумі 47 666 грн. 71 коп. та зобов’язати відповідача виплачувати йому щомісячно, починаючи з 01.04.2011 року, страхові виплати в сумі 1 417 грн. 50 коп. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок щомісячних страхових виплат.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 1966 року по 1970 рік працював на шахті «Гвардійська» ПО «Кривбасруда», - в теперішній час ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», на посаді помічника машиніста станка глибокого буріння з повним робочим днем. 09.02.1967 року стався з ним нещасний випадок під час виконання трудових обов’язків. Висновком МСЕК від 26.06.1973 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30 % безстроково у зв’язку з нещасним випадком на виробництві.
Адмінінстрацією шахти «Гвардійська» йому були призначені у відшкодування втраченого заробітку щомісячні страхові виплати із середнього заробітку за період з січня по квітень 1992 року в сумі 9 451 крб.
У період з 01.11.1992 року по 01.04.2001 року адміністрація шахти «Гвардійська» при перерахунку щомісячних страхових виплат у відшкодування шкоди застосовувала до суми щомісячних страхових виплат коефіцієнти: 1.25; 1.75; 1.33; 1.5; 1.97; 2.94; 2.1; 3.0; 2.0; 1.25; 1.15; 1.1; 1.93 у зв’язку з підвищенням тарифних ставок (посадових) окладів.
Адміністрація шахти застосувала не всі коефіцієнти підвищення заробітної плати до призначеної йому щомісячної страхової виплати, внаслідок чого за період з 01.11.1992 року по 01.04.2001 року неправильно були виплачені щомісячні страхові суми.
Із середнього заробітку працівника по професії прохідник, станом на 01.05.2000 року, який був в сумі 896 грн. 43 коп., йому необхідно було виплачувати, з урахуванням 30% втрати професійної працездатності, щомісячні страхові виплати у відшкодування шкоди в сумі 440 грн. 24 коп.
Відповідач Фонд виплачував йому з 01.04.2001 року у відшкодування шкоди 109 грн. 19 коп., а не 440 грн. 25 коп., у зв’язку з незастосуванням адміністрацією шахти коефіцієнтів: з 01.07.1997 року- 1.25; з 01.01.1998 року 1.3; та не вірним їх застосуванням: з 01.07.1999 року було застосовано коефіцієнт 1.15, а не 1. 265; з 01.01.2000 року застосовано коефіцієнт 1.1, а не 1.226; з 01.05.2000 року застосовано коефіцієнт 1.193, а не 1.217.
За період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року відповідач Фонд застосував коефіцієнти перерахунку щомісячних страхових виплат, а саме: 1.193, 1.182, 1.152, 1.238, 1.203, 1.183, 1.125, 1.00 до щомісячної страхової виплати в сумі 109 грн. 19 коп., а не 440 грн. 24 коп., внаслідок чого не виплатив йому 62 187 грн. 03 коп.
Виходячи з цих обставин, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням суду позов задоволено. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 одноразово заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01 квітня 2005 року по 01 квітня 2011 року в сумі 47 666 грн. 71 коп.
Зобов’язано відповідача виплачувати ОСОБА_4 починаючи з 01 квітня 2011 року щомісячні страхові виплати в сумі 1 417 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що суд не вірно визначив та застосував до перерахунку щомісячних страхових виплат коефіцієнти росту заробітної плати, не взяв до уваги коефіцієнти встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства та не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати за професією позивача.
Крім того, суд не з’ясував середній заробіток позивача за 1998 – 2000 роки, коли страхова виплата обмежувалась середнім заробітком. При перерахунку щомісчних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року суд не врахував положення п. 3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затверджених постановою правління Фонду № 83 та не вірно застосував п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з подальшими змінами та доповненнями.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач працював з 1966 року по 1970 рік помічником машиніста на шахті «Гвардійська» ПО «Кривбасруда», в теперішній час ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 09.02.1967 року позивачу встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 30 % у зв’язку з нещасним випадком на виробництві і роботодавцем були призначені позивачу щомісячні страхові виплати.
При нарахуванні щомісячних страхових виплат роботодавець в період з 01.11.1992 року по 01.04.2001 року, а відповідач в період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року застосовували коефіцієнти перерахунку цих виплат.
Суд, виходячи з довідок про середню заробітну плату по професії машиніста бурової установки по шахті «Гвардійська» від 11.03.2010 року № 60 та від 04.10.2007 року № 410 (а.с. 59,60), довідки коефіцієнтів збільшення тарифних ставок та посадових окладів, регресних виплат у відшкодування шкоди здоров’ю, середньомісячної заробітної плати за період з 01.07.1992 року по 01.05. 2000 року по ВАТ «КЗРК» (а.с. 66), постанов адміністрації та профспілкового комітету по ПО «Кривбасруда» і відповідних наказів ВАТ «КЗРК» за період з 1992 року по 01.04.2001 року, постанов відповідача про перерахунок щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року, дійшов висновку, що третя особа по справі у період з 01.11.19992 року по 01.04.2001 року і відповідач у період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року не вірно застосовували коефіцієнти перерахунку щомісячних страхових виплат, не донараховували позивачу щомісячні страхові виплати і у відшкодування завданої шкоди стягнув з відповідача на користь позивача за період з 01.04.2005 року по 01.04.2011 року шкоду у розмірі 47 666 грн. 71 коп. та зобов’язав відповідача виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати починаючи з 01.04.2011 року у сумі 1417 грн. 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд, як зазначено в рішенні, виходив з того, що третя особа та відповідач виплачували позивачу суми у відшкодування шкоди завданої його здоров’ю не у відповідності з вимогами п.п. 9, 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, а наведений у позовній заяві розрахунок заборгованості щомісячних страхових виплат є обгрунтований.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду, в якому наведено не вірно матеріальний закон – Правила…, затверджені постановою КМ України від 03.10.1997 року № 1100, не відповідає встановленим обставинам, матеріалам справи, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 18.07.1994 року № 492, від 03.10.1997року № 1100, у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводяться у разі:
- зміни ступеня втрати професійної працездатності;
- зміни складу сім’ї померлого ;
- підвищення розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством;
- підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.
Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
У роз’ясненнях Міністерства праці України від 13.09.1996 року за № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17.10.1997 року № 02/2-4171 і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18.11.1997 року зазначено, що у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків пов’язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації перерахований на 100 відсотків втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.
Таким чином, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не перевищує реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.
Позивач, згідно записам у його трудовій книжці, працював з 26.12.1966 року помічником машиніста станка глибокого буріння на шахті «Гвардійська».
09 лютого 1967 року стався нещасний випадок з позивачем під час виконання ним трудових обов’язків помічника машиніста станка глибокого буріння, про що було складено Акт про нещасний випадок на виробництві від 09.02.1967 року. Згідно виписки із акту переогляду МСЕК № 815 від 26.06.1973 року позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% безстроково.
У період з липня 1992 року по травень 2000 року третя особа ВАТ «КЗРК» - в теперішній час ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», застосовувала коефіцієнти підвищення тарифних ставок (окладів) та регресних виплат.
У підтвердження реального підвищення заробітної плати працівників роботодавця - третьої особи по справі, позивач надав суду довідку про середньомісячну заробітну плату по професії машиніста бурової установки по шахті «Гвардійська» на момент підвищення тарифних ставок (окладів) за повний робочий місяць від 11.03.2010 року № 60 та довідку про середню заробітну плату по професії машиніста бурової установки по шахті «Гвардійська» на момент підвищення тарифних ставок (окладів) за повний робочий місяць від 04.10.2007 року № 410 (а.с. 59, 60).
Доказів про реальне підвищення середньої заробітної плати по професії помічника машиніста станка глибокого буріння на шахті «Гвардійська» у період з липня 1992 року по травень 2000 року позивач не надав та навів у позовній заяві розрахунок заборгованості по щомісячним страховим виплатам у період з 01.01.1998 року по 01.05.2000 року виходячи із середньої заробітної плати працівника по професії прохідник, а не помічника машиніста бурової установки, на що суд першої інстанції не звернув уваги і помилково дійшов висновку щодо обґрунтованості такого розрахунку.
Позивач не спростував довідки третьої особи про застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (окладів), регресних виплат у відшкодування шкоди здоров’ю та середньомісячної заробітної плати в період з 01.07.1992 року по 01.05.2000 року (а.с. 66) та не надав доказів про неправильне застосування коефіцієнтів відповідачем.
Зазначені обставини дають підстави колегії суддів дійти висновку, що позивач не доказав про невірне застосування третьою особою коефіцієнтів при перерахунку йому щомісячних страхових виплат у період з липня 1992 року по травень 2000 року, та не доказав не вірне нарахування щомісячних страхових виплат відповідачем у період з 01.04.2001 року по 01.04.2011 року.
Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а тому, у задоволенні позовних та уточнених позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задовленні позовної та уточненої позовної заяви ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам в сумі 47 666 грн. 71 коп. та покладення зобов’язання про виплату, починаючи з 01 квітня 2011 року, щомісячних страхових виплат в сумі 1417 грн. 50 коп. до зміни обставин, що тягнуть за собою, їх перерахунок, відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: