Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-7118/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Корягін В.О.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 червня 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської області про встановлення середньомісячної заробітної плати, стягнення та виплату недоплаченої страхової суми, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2011 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської області про встановлення середньомісячної заробітної плати, стягнення та виплату недоплаченої страхової суми.

   В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права, обставинам справи та наданим доказам.

  При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 під час перебування в трудових відносинах з ОРС виробничого об'єднання "Павлоградвугілля", де вона працювала ст. продавцем магазину № 6, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 19 липня 1985 року, отримала виробничу травму і, у зв'язку із втратою працездатності їй було призначено виплату відшкодування шкоди.

   26 серпня 1988 року позивачка була переведена на роботу ст. касиром торгового комплексу "Маяк", а 27 травня 1992 року була звільнена з Орендного торгово-виробничого підприємства "Перлина" у зв'язку із виходом на пенсію.

   Вказане підприємство, а згодом –Відкрите акціонерне товариство  "Торгово-виробниче підприємство "Перлина", як його правонаступник, продовжували виплачувати їй  відшкодування шкоди до травня 1997 року.

    Після цього, посилаючись на те що йому не передавався магазин № 6 та торговий комплекс "Маяк", де працювала позивачка, ВАТ "Торгово-виробниче підприємство "Перлина" відмовилось проводити встановлені позивачці виплати, у зв'язку з чим вона звернулась із позовом до суду і рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 березня 1999 року було стягнуто на користь позивачки з Дніпропетровського обласного фонду соціального страхування щомісячне відшкодування шкоди з листопада 1998 року по 70 грн. до зміни законодавства та 1 354 грн. заборгованості по щомісячним виплатам за період з травня 1997 року по листопад 1998 року, а також 2 550 грн. на відшкодування моральної шкоди.

  У липні 2001 року документи щодо виплати позивачці відшкодування шкоди були передані до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської області, яким їй було призначено і виплачується щомісячне  відшкодування втраченого заробітку із щорічним перерахуванням відповідно до коригуючого коефіцієнту.

   Вказані обставини підтверджуються матеріалами оглянутої в судовому засіданні цивільної справи  № 2/202-99 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного фонду соціального страхування про стягнення відшкодування шкоди у зв'язку з виробничою травмою; довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської області про розмір та перерахування страхових виплат позивачці (т. 1 а. с. 8) та копіями відповідних постанов; копією трудової книжки позивачки (т. 2 а. с. 38-41); наказом регіонального відділення Фонду Держмайна України по Дніпропетровській області від 29 липня 1996 року № 12/224-АО (т. 1 а. с. 23-24), інформаційним листом виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 23 жовтня 2009 року № 18/4159 та його розпорядженням від 30 серпня 2008 року № 257-р (т. 2 а. с. 119-120, 134), де зазначено, що ВАТ "Торгово-виробниче підприємство "Перлина" є правонаступником орендного торгово-виробничого підприємства "Перлина".

   В своєму позові (т. 1 а. с. 3-4, 139-140, 200) позивачка ставить питання про необхідність перерахунку призначених їй страхових виплат з листопада 2001 року на коефіцієнт 1,83 на підставі п. 2 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України від 1 листопада 2001 року № 43, посилаючись на те, що Орендне торгово-виробниче підприємств "Перлина" було ліквідовано у 1996 році без правонаступника.

    Оскільки, обставини зазначені в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, апеляційний суд вважає, що міський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

    Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував, що рішенням міського суду, яким відшкодування шкоди на користь позивачки було стягнуто із Дніпропетровського обласного фонду соціального страхування у зв'язку із ліквідацією підприємства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, в даному рішенні не встановлено, як преюдиціальний,  факт ліквідації підприємства. Будь-яких доказів на підтвердження цього факту в судовому засіданні надано не було.

   Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи в апеляційній скарзі щодо ліквідації інших підприємств, так як, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів, а апеляційний суд, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.

    Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачки відхилити, а рішення міського суду – залишити без змін.

    Керуючись ст.ст.307, 308  ЦПК України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И  В  :

   Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити.

   Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2011 року                                           залишити без змін.

   Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

                         Судді: