ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 вересня 2006 р.

№ 2/171

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Грека Б.М., Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову

від 27.06.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2/171

за позовом

Головного управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до	ВАТ “Готельний комплекс “Либідь”

про	стягнення 7 942 347,08 грн.

за участю

прокуратури м. Києва

за участю представників:

від оскаржувача

-  Ковальов Є.І. (27.09.2006 р.)

від відповідача

-  Бородкін О.І.

від прокуратури

-  Івченко О.А. (27.09.2006 р.)

в судовому засіданні 27.09.2006 р. у зв’язку із зміною складу

колегії суддів розгляд справи розпочинався заново

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. (судді: Ващенко Т.М., Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.) з посиланням на ст. ст. 68, 86 ГПК України скасовані заходи до забезпечення позову, які застосовані ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2005 р. щодо накладення арешту на приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 та належить ВАТ “Готельний комплекс “Либідь”.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2006 р. (судді: Ващенко Т.М., Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.) з посиланням на ст. ст. 79, 86 ГПК України зупинено провадження у справі № 2/171 до вирішення пов’язаної з нею справи № 36/474.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. про скасування заходів до забезпечення позову; ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2006 р. про зупинення провадження у справі залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2006 р. про зупинення провадження у справі та постановою, Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати місцевому господарському суду для розгляду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 11113 ГПК України, відповідно до положень яких ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному чи в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. з посиланням на ст. ст. 68, 86 ГПК України скасовані заходи до забезпечення позову.

Оскарження вказаної ухвали в апеляційному чи касаційному порядку Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, а тому апеляційна чи касаційна скарга на таку ухвалу не може бути прийнята до розгляду.

За таких обставин, прийняття апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. до розгляду та подальше припинення апеляційного провадження з її перегляду є неправомірним.

Виносячи ухвалу про зупинення провадження у справі та приймаючи постанову суди виходили з того, що розгляд справи № 2/171 за позовом Головного управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ВАТ “Готельний комплекс “Либідь” про стягнення суми неповернутої позики за договором № 1 від 09.12.1997 р., відсотків та пені, неможливий до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 36/474 за позовом ВАТ “Готельний комплекс “Либідь” до Головного управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору № 1 від 09.12.1997 р. недійсним.

Із законністю та обґрунтованістю вказаних висновків погодитись не можна.  

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення з посиланням на законодавство.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В такому випадку, в ухвалі про зупинення провадження у справі має міститись мотивовані висновки про пов’язаність справ, а також про неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається іншим судом.

Ухвала про зупинення провадження у справі цим вимогам не відповідає.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію правомірності правочину (договору), яка полягає в тому, що правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами не надано юридичної оцінки посиланням Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на наявність судових рішень, прийнятих судами за наслідком розгляду договору № 1 від 09.12.1997 р. на предмет його відповідності вимогам законодавства.

За таких обставин, висновки судів про необхідність зупинення провадження у справі є необґрунтованими та передчасними.  

В порушення ч. 3 ст. 43 ГПК України місцевий господарський суд не створив особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи, що ВАТ “Готельний комплекс “Либідь” подано позов про визнання договору № 1 від 09.12.1997 р. недійсним не у формі зустрічного позову у справі № 2/171, як це передбачено ст. 60 ГПК України, а шляхом подання окремого позову, суду слід було обговорити можливість об’єднання справ № 2/171 та № 36/474, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу в порядку ч. 2 ст. 58 ГПК України.

Адже, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до місцевого господарського суду із клопотанням про заміну Головного управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) його правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

Проте, місцевий та апеляційний господарські суди неправомірно не розглянули зазначене клопотання, безпідставно не здійснили правонаступництво сторони у справі.

Не розглянувши попередньо питання процесуального правонаступництва позивача місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про необхідність зупинення провадження у справі та фактично обмежив сторону у здійсненні прав, передбачених ст. 22 ГПК України.  

Право подати апеляційну скаргу та подання на рішення (ухвалу) місцевого господарського суду, в силу ч. 1 ст. 91 ГПК України, мають виключно сторони у справі та прокурор.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на ухвали господарського суду міста Києва Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було стороною у справі, оскільки Головне управління готельного господарства, туризму та курортів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було замінено процесуальним правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України.

Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, суд апеляційної інстанції також безпідставно ухилився від здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі, що призвело до розгляду цим судом апеляційних скарг особи, яка не є стороною у справі.

Тому, прийняту за наслідком завершення такого апеляційного провадження постанову не можна визнати законною.

Як вбачається з матеріалів справи, Генеральною прокуратурою України відповідно до ст. ст. 35, 361 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 ГПК України прийнято рішення про вступ її представника у справу № 2/171 з метою захисту інтересів держави в особі позивача (т. 2 а. с. 78).

Згідно положень ст. 29 ГПК України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються, зокрема, сторонам та прокурору, який брав участь в судовому процесі.

В порушення вказаних вимог ухвали апеляційного господарського суду, в яких вказувались час та місце засідання суду, на адресу прокурора не надсилались; в ухвалах та постанові суду апеляційної інстанції відсутні дані про участь прокурора.

Наведене свідчить про порушення передбачених ст. ст. 22, 29 ГПК України прав прокурора, зокрема, прав на участь у господарському засіданні в суді апеляційної інстанції, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Враховуючи викладене, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. не можна визнати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа –передачі господарському суду першої інстанції для розгляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління комунального господарства виконавчого  органу  Київської  міської  ради  (Київської  міської  державної адміністрації) задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. у справі № 2/171 скасувати.

Справу передати для розгляду господарському суду міста Києва.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        В. Дерепа