Справа № 2-112/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

17.06.2011 року                                                                                                    м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого –  судді                          Тихомирова І.В.

при секретарі –                                    Аверіній Н.Є.

за участю позивача –                           ОСОБА_1

представника позивача –                    ОСОБА_2

представника відповідача –          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету про визнання контрактів недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

          Позивач звернулася до суду із позовом про визнання контрактів недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

          Спочатку просила суд у наказі Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету № 51 від 27.08.2003 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України змінити формулювання причин звільнення на ч. 3 ст. 36 КЗпП України до Нікопольського технікуму Дніпропетровського державного аграрного університету (запис № 12 у трудовій книжці);

          Наказ Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету № 52 від 28.08.2003 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу викладачем за контрактом вважати незаконним (запис № 13 у трудовій книжці);

          Запис у трудовій книжці № 12 –«звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України (ліквідація технікуму)»наказом відповідача № 51 від 27.08.2003 року і запис № 13 –з 01.09.2003 року наказом відповідача № 52 від 28.08.2003 року «прийнята на роботу викладачем за контрактом», а також контракти від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року вважати недійсними, змінивши запис № 12 у трудовій книжці з запису: «звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України (ліквідація технікуму)», на запис «звільнена за переводом, за ч. 3 ст. 36 КЗпП України, до Нікопольського технікуму Дніпропетровського державного аграрного університету».

          Поновити пропущений процесуальний строк, визнавши причину пропуску поважною.

          Поновити ОСОБА_1 на роботу на посаді викладача хімії та біології Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету з 01.09.2010 року, визнавши наказ Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету № 68к від 25.08.2010 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП України незаконним.

          Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення і по день винесення рішення суду.

          Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

          Згодом уточнила зміст своїх вимоги в частині мотивів позовної заяви.

          Також просила визнати укладені з нею контракти від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року недійсними та визнати накази № 68к від 25.08.2010 року та № 12 від 21.02.2011 року незаконними,  скасувавши їх в частині, що стосуються її,  ОСОБА_1

          Свої вимоги мотивує тим, що згідно наказу № 64 від 26 серпня 1985 року вона була зарахована викладачем хімії Нікопольського технікуму гідромеліорації та механізації сільського господарства.

          Згодом Нікопольський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства був перейменований у Нікопольський сільськогосподарський технікум.

          Наказом № 51 від 27.08.2003 року вона була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією технікуму.

          Наказом № 52 від 28.08.2003 року позивачку було прийнято на роботу викладачем за контрактом до Нікопольського технікуму Дніпропетровського державного аграрного університету (далі –Нікопольського технікуму ДДАУ).

          Наказом № 45 від 30 червня 2004 року та наказом № 230 від 18.06.2004 року ОСОБА_4 аграрної політики України Нікопольський технікум ДДАУ перейменований у Нікопольський коледж ДДАУ.

          Наказом № 68к від 25 серпня 2010 року  та наказом № 12 від 21.02.2011 року позивачка була звільнена з посади у зв’язку із закінченням строку дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

          Позивачка вважає своє звільнення незаконним, виходячи з наступного.

          Наказом № 88 –к від 12.08.2009 року їй було встановлено педагогічне навантаження за бюджетом –558 годин, з яким вона була ознайомлена 09.03.2010 року.

          Контракт з нею, як викладачем, був укладений з нею 31.08.2009 року строком на 1 рік, до 30.08.2010 року.

          Вважає, що застосування до неї контрактної форми трудового договору є незаконним, оскільки при вирішенні аналогічного позову за позовом ОСОБА_5 Нікопольський міськрайонний суд своїм рішенням від 27.12.2006 року встановив цю обставину.

          Так, цим рішенням було встановлено, що 2003 році ліквідації Нікопольського сільськогосподарського технікуму не відбулося, у зв’язку з чим вона вважає себе звільненою у зв’язку з переводом до Нікопольського технікуму ДДАУ.

          Посилається, що перейти на контрактну форму трудового договору її примусила адміністрація технікуму, що істотно порушило її правове становище.

          З цих підстав вона вважає, що усі укладені раніше контракти: від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року є незаконними.

          Просить поновити їй пропущений процесуальний строк для звернення з такими вимогами, оскільки дізналася про прийняте Нікопольським міськрайонний судом рішення від 27.12.2006 року під час підготовки процесуальних документів про поновлення її на роботі, тобто в вересні 2010 року.

          Також посилається на те, що її незаконно звільнили за п. 2 ст. 36 КЗпП України у останній день строку дії контракту, 30.08.2010 р. а не з 31.08.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі.

          Посилається на те, що наказом № 51 від 27.08.2003 року позивачку було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією сільськогосподарського технікуму.

          Відповідно до наказу ОСОБА_4 аграрної політики від 04.06.2003 року № 162 було створено регіональний структурний підрозділ Дніпропетровського державного аграрного університету: Нікопольський технікум ДДАУ.

          Відповідно до цього наказу було складено акт ліквідації Нікопольського сільськогосподарського технікуму.

          У відповідності до наказу Дніпропетровського державного аграрного університету від 22.07.2003 року № 1120 Нікопольський технікум ДДАУ було укомплектовано педагогічними працівниками згідно штатного розкладу на контрактній основі терміном на один рік.

          Про прийняття працівників за контрактом було видано наказ № 52 від 28.08.2003 року.

          З цим наказом та контрактом позивачка була ознайомлена, контракт підписала, жодних претензій не висловлювала.

          Вважає, що позивачка пропустила встановлений ст.. 233 КЗпП України строк для звернення до суду з позовом без поважної причини.

          Посилається на те, що Законом України «Про освіту», Постановою КМУ від 19.03.1994 року № 170 та наказом ОСОБА_4 освіти та науки України від 14.06.1994 року № 181 з позивачкою можливо було укладати контракти, а тому укладені з нею контракти від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року є законними.

          Наказом № 68к від 25.08.2010 року та наказом № 12 від 21.02.2011 року  позивачку було звільнено з посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору. Підставою для цього став п. 6.2. пп. «а»Контракту та рішення кадрової комісії (протокол № 2 від 12.08.2010 року).

          Дана комісія була створена згідно наказу № 75 від 23.06.2010 року з метою конкурсного відбору претендентів на посаду викладачів Нікопольського технікуму ДДАУ та діє відповідно до Положення.

          У відповідності до протоколу № 2 від 12.08.2010 року з ОСОБА_1 було рекомендовано не укладати контракт на новий термін.

          Щодо дати звільнення позивачки відповідач посилається на те, що вона є помилковою та була змінена наказом № 12 від 21.02.2011 року, у зв’язку з чим відповідальна за ведення трудових книжок особа була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

          Просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові у повному обсязі.

          Заслухавши сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно наказу № 64 від 26 серпня 1985 року вона була зарахована викладачем хімії Нікопольського технікуму гідромеліорації та механізації сільського господарства.

          Згодом Нікопольський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства був перейменований у Нікопольський сільськогосподарський технікум.

          Наказом № 51 від 27.08.2003 року вона була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією технікуму.

          Наказом № 52 від 28.08.2003 року позивачку було прийнято на роботу викладачем за контрактом до Нікопольського технікуму Дніпропетровського державного аграрного університету (далі –Нікопольського технікуму ДДАУ).

          Наказом № 45 від 30 червня 2004 року та наказом № 230 від 18.06.2004 року ОСОБА_4 аграрної політики України Нікопольський технікум ДДАУ перейменований у Нікопольський коледж ДДАУ.

          Наказом № 68к від 25 серпня 2010 року позивачка була звільнена з посади у зв’язку із закінченням строку дії контракту за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 10, 11 –13).

          Ці самі обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

          Суд не може взяти до уваги доводи позивача та її представника про поновлення ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку для звернення до суду із позовними вимогами про перегляд та зміну наказів та записів у трудовій книжці позивачки від 2003 року, оскільки з часу видачі цих наказів та вчинення записів до моменту звернення позивачки до суду минуло 8 років.

          За цей час в разі незгоди ОСОБА_1 з наказами № 51 від 27.08.2003 року та № 52 від 28.08.2003 року Нікопольського коледжу ДДАУ та записом № 12 у трудовій книжці, вона мала можливість їх оскаржити, оскільки була з ними належним чином ознайомлена (а. с. 31,38,39).

          Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права лише після ознайомлення з рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_5 про поновлення її на роботі, є в повній мірі безпідставними, поскільки дане рішення не стосується прав та обов’язків ОСОБА_1 і на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України не має преюдиційного значення по відношенню до неї.

          Будь –яких інших доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з цими вимогами, судом не добуто.

          Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині поновлення пропущеного процесуального строку; зміни наказу № 51 від 27.08.2003 року та № 52 від 28.08.2003 року Нікопольського коледжу ДДАУ та запису № 12 у трудовій книжці задоволенню не підлягають.

          Не може прийняти суд до уваги і доводи позивачки про незаконність застосування до неї контрактної форми трудового договору, оскільки це прямо дозволено ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту».

          В той же час вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на роботі підлягають задоволенню, а вимоги про визнання контрактів від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року недійсними, - частковому задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно абз. 4 ОСОБА_4 праці та соціальної політики України від 03.02.2003 року № 06/02-04/13 характер майбутньої роботи –означає, що робота не виконується постійно ( наприклад, сезонні роботи ). Умови виконання роботи –таке формулювання визначає роботу як постійну, але у зв’язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін. Передусім це може бути пов’язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, але він протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно ст. 391 КЗпП України Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.  

          Як зазначено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 „ Про практику розгляду судами трудових спорів ” оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи чи умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладання трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним в частині визначення строку.

          Як зазначено  в п. 63 Правових позицій Верховного Суду України відносно розгляду судами України деяких категорій цивільних справ (у галузі трудового права) правила ст. 391 КЗпП України про продовження строкового договору на невизначений термін поширюється й на випадки, коли після закінчення строку контракту трудові відносини  фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, а також коли контракти були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи чи умов її виконання або інтересів працівника, а також інших випадків, передбачених законодавчими актами.

Судом встановлено, що з позивачкою укладалися одноманітні контракти від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року, 31.08.2009 року (а. с. 66 - 70).

Записи про звільнення ОСОБА_1 щоразу у зв’язку із закінченням строку цих контрактів у трудовій книжці відсутні. А крім того, щоразу при укладенні контрактів відповідач не заперечував проти їх укладення (а. с. 86 –91).

Будь –яких доказів наявності обставин, які б перешкоджали встановленню між позивачкою та відповідачем трудових правовідносин на невизначений строк судом не добуто.

Законом України «Про освіту», Постановою КМУ від 19.03.1994 року № 170 та наказом ОСОБА_4 освіти та науки України від 14.06.1994 року № 181 заборони укладати трудові договори на невизначений строк не встановлено.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що до контракту від 31.08.2009 року підлягає застосуванню ст. 391 КЗпП України, у зв’язку з чим його слід визнати недійсним у частині визначення строку його дії.

Вимоги про визнання недійсними контрактів від 01.09.2003 року, 31.08.2005 року, 31.08.2007 року, 27.08.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки ці контракти жодним чином не порушили прав позивачки. Проте, сам по собі факт їх постійного переукладання оцінюється судом як такий, що дає підстави для застосування у даному спорі ст. 391 КЗпП України.

Доводи представника відповідача про те, що кадрова комісія могла своїм протоколом рекомендувати не укладати контракт з ОСОБА_1 безпідставні і незаконні, оскільки саме таких повноважень дана комісія згідно Положення не має (а. с. 40,41).

При таких обставинах суд вважає незаконним застосування до контракту від 31.08.2009 року п. 2 ст. 36 КЗпП України, оскільки він є таким, що укладений на невизначений строк в силу ст. 391 КЗпП України і не може бути припинений з підстав закінчення строку дії.

Крім того, суд приходить до висновку, що наказ № 12 від 21.02.2011 року Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету підлягає скасуванню в частині звільнення ОСОБА_1, оскільки з наказом ОСОБА_1 не ознайомлена і винесений наказ під час знаходження справи в суді. (а.с. 97).

          Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

          Згідно довідки Нікопольського коледжу ДДАУ (а. с. 104) середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні 2 місяці, що передували звільненню складає 1144,98 грн., середньоденний –60,26 грн.

          Часом вимушеного прогулу є період з 01.09.2010 року по 17.06.2011 року, або 9 місяців 17 днів.

          За цей час середній заробіток склав:

          1144,98 грн. х 9 = 10304,82 грн. –за 9 місяців;

          60,26 грн. х 17 = 1024,42 грн. –за 17 днів;

          Всього: 11329,24 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Суд, обговоривши питання про можливість задоволення позову у частині стягнення моральної шкоди, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода полягає у тому, що позивачка пережила нервові страждання, стрес, душевні хвилювання у зв’язку з втратою роботи та джерела до існування. Однак суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Також суд вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 391, 232, 233, 235 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 14, 15, 88, 212, 213-215, 218, п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету про визнання контрактів недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати контракт, укладений між ОСОБА_1 та Нікопольським коледжем Дніпропетровського державного аграрного університету від 31.08.2009 року - у частині визначення строку його дії - недійсним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача хімії та біології у Нікопольському коледжі Дніпропетровського державного аграрного університету з 01.09.2010 року, визнавши накази № 68к від 25.08.2010 року та № 12 від 21.02.2011 року незаконними,  скасувавши їх в частині, що стосується ОСОБА_1.

Стягнути з Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11329 (одинадцять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. 24 коп., суму моральної шкоди у розмірі 300 (триста) грн., а всього до стягнення –11629 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 24 коп.  

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача хімії та біології у Нікопольському коледжі Дніпропетровського державного аграрного університету з 01.09.2010 року та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 1144 грн. (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 98 коп.

Стягнути з Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету судовий збір у розмірі 121,79 грн. на користь держави.

Стягнути з Нікопольського коледжу Дніпропетровського державного аграрного університету витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн. на користь держави.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення у такий самий строк з моменту отримання його копії.

Суддя:ОСОБА_7