Справа № 309/3057/24

Провадження № 2/309/770/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ткач О.О.,

за участі секретаря судового засідання Гелетей Д.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Хустська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_2, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Хустська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_2 про позбавлення батьківських прав, відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний позов мотивований тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у вказаному шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хустського районного суду від 21.02.2020 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано; рішенням Хустського районного суду від 11.01.2021 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 . Відповідач виїхала у Німеччину на постійне місце проживання, вийшла там заміж та народила ще одну дитину, фактично залишила доньку Амелію, не цікавиться взагалі її життям. Звертає увагу, що мати дитини з дитиною не проживає, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не приймає участі у вихованні. Відповідачка не цікавиться навчання доньки, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Визначені обставини свідчать про невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, закріплених ч.ч. 1-3 ст. 150 СК України, та у відповідності до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення матері батьківських прав у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухвалою суду від 27.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2024 залучено до участі у вказаній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 22.07.2024 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України відомості щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_3 , за період з 01.01.2021 року по 22.07.2024 року з зазначенням наступної інформації: дата та місце перетину державного кордону України, напрямок перетину державного кордону України (кінцевий пункт прибуття), у разі наявності мета перетину державного кордону України, а також дата в`їзду в Україну.

Крім того, 22.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою зобов`язано орган опіки та піклування Хустської міської ради надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

26.09.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Петрик В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому вказав на безпідставність заявленого позову, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, чи інші обставини, які б свідчили про її винну поведінку чи свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Звернув увагу, що відповідач бажає спілкуватися зі своєю дитиною, відтак рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради №458 від 06.12.2023 «Про визначення порядку участі громадянки ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 » визначено порядок участі відповідача у вихованні дитини; крім того, відповідач у повному обсязі сплачує аліменти на утримання дитини. Також вказує, що позбавлення батьківських прав необхідне позивачу виключно для можливості отримання відстрочки від призову на військову службу.

Ухвалою Хустського районного суду від 29.10.24 закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Викликано в судове засідання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що з тримісячного віку їхньої спільної доньки відповідач не цікавиться життям дитини та дитина проживає разом з ним, ще у період перебування у шлюбі залишала дитину немовля і проживала тимчасово у інших населених пунктах за межами Закарпатської області, зокрема, тривалий час жила у м.Черкаси разом із своїм співмешканцем, відповідач не бере участі в житті дитини, не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням. Всі питання щодо дитини вирішуються ним (позивачем) самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.

Представник позивача - адвокат Цопко С.В. у судовому засіданні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі, звернула також увагу на необхідність нерозривного стійкого зв`язку матері та дитини, разом з тим, у спірних правовідносинах про такий мова не йде, оскільки відповідач вкрай рідко приїжджає в Україну для владнання особистих справ, і лише тоді паралельно бачиться з донькою; вона жодного разу не проводила з дитиною більше часу ніж декілька годин.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась. У зв`язку із тим, що суд не зміг встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки, її виклик до суду здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України. Також судова кореспонденція направлялась судом за адресою вказаною у позовній заяві, однак судові повістки повернулись до суду без вручення адресату.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування подав заяву про розгляд справи без їх участі, при вирішенні спору просив врахувати висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.111).

Представник третьої особи - Хустського районного ТЦК та СП у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про таке, жодних заяв чи клопотань не подав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є хрещеною матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , знайомою позивача, також знає його колишню дружину ОСОБА_3 . Остання ще до досягнення дитиною однорічного віку залишила доньку, проживала у м.Києві, а згодом виїхала у 2019 році на постійне місце проживання за кордон. Свідок підтвердила, що уже тривалий час відповідачка не спілкується повноцінно з дитиною, провідує її лише коли один раз у році приїжджає в Україну, жодного разу на брала дитину з собою на відпочинок, чи просто провести певний час, більше декількох годин, разом, не цікавиться її життям, не знає її друзів, які гуртки відвідує донька, у якому конкретно класі навчається, чим цікавиться, жодного разу не приїжджала на святкування день народження дитини, у тому числі, і святкування одного рочку чи досягнення п`ятирічного віку, жодного разу на святкувала з дитиною жодних релігійних свят. Утриманням та вихованням дитини повністю займається позивач.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є рідною сестрою позивача, також знає його колишню дружину ОСОБА_3 , остання залишила доньку ще у тримісячному віці, тимчасово проживала у Києві та Черкасах із своїм співмешканцем, і лише по досягненню дитиною однорічного віку шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано. ОСОБА_3 не приділяє жодної належної уваги своїй доньці, не цікавиться її життям, не бере жодної участі у її житті, окрім нечастих телефонних дзвінків, жодного разу не була присутня на святах у її садочку чи школі, зокрема, і на святковій лінійці 01 вересня, не знає друзів дитини, як вона проводить вільний час, чим цікавиться, чи має домашніх улюбленців і тому подібне.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 12.07.2017 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у вказаному шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Рішенням Хустського районного суду від 21.02.2020 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с.9-10).

Рішенням Хустського районного суду від 11.01.2021 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 (а.с.73-76).

Рішенням Хустського районного суду від 18.04.2022 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2300 грн.

Згідно з довідкою №48 від 25.07.2024, виданою Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Ластівочка" Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради, ОСОБА_4 , 2018 р.н., з 11.12.2019 по день видання довідки дійсно відвідує даний навчальний заклад. Зі слів вихователів групи, яку відвідує дитина, приводить її в заклад і забирає батько ОСОБА_1 , регулярно відвідує зустрічі та батьківські збори, де активно співпрацює з вихователями щодо навчально-виховного процесу (а.с.72).

У судовому засіданні встановлено, що з вересня 2024 року ОСОБА_4 є ученицею першого класу Хустської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№3 (Хустський ліцей №3).

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради від 28 жовтня 2024 року №3314/02-12, встановлено наступне:

• згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 08 серпня 2024 року працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради спільно з провідним фахівцем із соціальної роботи відділення соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради в м.Хуст, вул.Князя Володимира Великого, 1/10, з`ясовано, що громадянином ОСОБА_1 створено належні умови для проживання, виховання та гармонійного розвитку малолітньої дочки Амелії. Дівчинка має окрему кімнату, обладнану необхідними сучасними меблями, побутовою технікою;

• згідно з інформацією, наданою комунальним некомерційним підприємством«Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради від 01.08.2024р. №03-4/1044, декларацію з сімейним лікарем уклав батько, який приводить її на медичні огляди, приймає участь в обстеженні та лікуванні дитини, цікавиться станом здоров`я дочки лише він. Мати з дитиною у медичний заклад та особисто, як до лікаря не зверталася;

• згідно з листом Центру надання соціальних послуг Хустської міської ради від 08.08.2024 р. №01-04/1155 ОСОБА_3 , мати дитини, у АДРЕСА_1 не проживає, перебуває за кордоном, що унеможливлює здійснення акту оцінки потреб;

• на запит ССД Хустським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області надано інформацію від 05.08.2024р. №1971/106/28/4-2024, в якій зазначено, що відповідно до моніторингу бази ІП «ОСОБА» ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 та громадянка ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_3 , до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, жорстоке поводження з дитиною тощо не притягувалися;

• за допомогою додатку «Вайбер» заслухано думку відповідачки по справі щодо позбавлення її батьківських прав. Під час розмови матір повідомила, що дуже любить доньку, сумує за нею та просить присутніх не позбавляти її батьківських прав, так як вважає, що немає законних підстав для цього, вона проживає за кордоном, так як має сім`ю та ще одну малолітню дитину і наразі не може часто приїздити на територію України і безпосередньо приймати участь у вихованні та спілкуванні з донькою.

За результатами голосування членами комісії з питань захисту прав дитини прийнято рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 28 лютого 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки матері у не спілкуванні з дитиною та не прийнятті нею участі у її вихованні, оскільки відповідач не є позбавленою інформації про місце проживання дитини, судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для матері у спілкуванні з дитиною і відповідачка самостійно відмовилась від участі у вихованні дитини. Непереборні обставини, які не дозволяють матері реалізовувати свій батьківський обов`язок, відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради №458 від 06.12.2023 «Про визначення порядку участі громадянки ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 » визначено порядок участі відповідача у вихованні дитини, проте у судовому засіданні встановлено, що відповідач жодного разу не дотрималася вказаного порядку, зокрема, не відвідує дитину двічі на тиждень, не проводить з нею спільний відпочинок щорічно по 14 днів поспіль, і т.п.

З інформації, наданої Державною Прикордонною службою України встановлено, що ОСОБА_3 у 2022 році фактично перебувала в Україні 19 календарних днів, у 2023 році - 8 календарних днів, у 2024 - 12 календарних днів.

Суд звертає увагу на практику Верховного Суду, який у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) погодився з висновками судів про те, що «відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України. При цьому судами правильно враховано, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дітей, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Суди вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є таким виконанням обов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що в даному випадку і відбулось - малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування».

При цьому, суд також акцентує на тому, що факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.01.2021 у справі № 398/4299/17.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що позбавлення батьківських прав необхідне позивачу виключно для можливості отримання відстрочки від призову на військову службу, оскільки сам факт утримання неповнолітньої дитини батьком фактично мав місце ще з 2021 року до початку повномасштабної війни, позаяк рішенням Хустського районного суду від 11.01.2021 року у справі №309/1331/20 визначено місце проживання дитини разом з батьком.

Суд звертає увагу, що в силу приписів п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.7 п.2, абз.6 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» таке судове рішення є самостійною підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд також не приймає до уваги твердження про сплату відповідачем аліментів на утримання дитини, як доказ належного виховання дитини, оскільки саме по собі рішення суду про стягнення з відповідачки аліментів за відсутності жодних доказів, що таке рішення нею виконується та аліменти сплачуються, жодним чином не свідчить, що відповідачка бере участь в утриманні дитини.

У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Із матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків і не має бажання виховувати власну дитину та опікуватись нею.

Врахувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.

У даній конкретній справі суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини позитивно вплине на долю дівчинки, забезпечить захист її прав та інтересів.

Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дітей", а також те, що відповідачка не підтримує стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавиться її життям, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та спілкування з нею, суд дійшов висновку про застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не має наміру виконувати їх.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якого спілкування відповідачки з дитиною тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дитини в дошкільних та шкільних виховних закладах, станом її здоров`я та вихованням, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У цій справі доведене нехтування відповідачкою потребами своєї дитини, порушення прав дитини на належне батьківське виховання та не виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо спілкування з дитиною та її виховання.

Позбавлення відповідачки батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідачка не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Хустська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_2, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Хустського

районного суду: Ткач О.О.