справа №176/2624/24

провадження №2/176/1276/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       08 листопада 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В: 

25 вересня 2024 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., за реєстровим № 127, йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Він є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання – АДРЕСА_2 . Розподіл природного газу йому, як побутовому споживачу здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу» затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Нарахування плати за спожитий природний газ здійснювалось згідно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23.03.2016 №203 та роздрібної ціни на природний газ, встановленої постановою КМУ від 01.10.2015 № 758, по формулі 7,1 куб.м. на одну зареєстровану особу.

Відповідно до постанови КМУ від 18.08.2017 № 609 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ», норму споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників для плити газової було змінено з 7.1 куб.м. на 5.4 куб.м. людино-місяць.

У січні 2021 року, набувши права власності за об`єктом споживача на підставі зазначеного договору купівлі-продажу позивачу стало відомо, що на зовнішній стіні будинку за адресою АДРЕСА_3 , представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, та обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 року № 620.

У встановленні індивідуального вузла обліку на об`єкті споживання за рахунок Оператора ГРМ позивачу було відмовлено.

Після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування, обсяги спожитого природного газу за об`єктом споживання суттєво збільшились.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку замість квартирних є незаконними та такими що порушують Закон України «Про захист прав споживачів».

Позивач приєднався до Типового договору, оскільки споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ за адресою проживання.

Також, позивач стверджує, що проводила оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних.

Відповідно до листа АТ «Дніпропетровськгаз» №ЛВ-1234-ДН/0724 від 22.07.2024 року позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального вузла обліку за його об`єктом споживання за рахунок АТ «Дніпропетровськгаз», таким чином, на думку позивача, його право було порушене та початок строку перебігу позовної давності слід рахувати з цього моменту.

Згідно вищезазначеного листа, підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на будинку за адресою: АДРЕСА_3 , є план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, згідно якого не передбачено встановлення будинкових вузлів обліку природного газу. За вказаною адресою встановлено будинковий ВОГ. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу як того вимагають норми закону.

Однак, позивач вважає, що посилання відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 року, є безпідставними та такими, що не звільняють його від обов`язку встановити індивідуальний лічильник в домоволодінні позивача.

Позивач вказує на те, що ст.6 Закону №3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача встановити йому індивідуальний лічильник, яка вбачається з його листа від 22.07.2024 року, суперечить вимогам законодавства, порушує його право, як споживача послуг по газопостачанню.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. З вказаної норми закону вбачається, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати незаконними дії АТ «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_3 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу; зобов`язати відповідача за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 – квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

       Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та, за клопотанням позивача, витребувано у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» завірені належним чином копії акту розмежування меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 та акту приймання в експлуатацію або опломбування загальнобудинкового приладу обліку природного газу, змонтованого на багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

Відповідачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» відповідно до вимог ЦПК України, було направлено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача не надійшло.

18.10.2024 року на адресу суду надійшов відзив АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на позовну заяву. Відповідно відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-УІ від 16.06.2011 року фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 р. № 1771 АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (код ЄДРПОУ 03340920) зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 844, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Тобто, АТ «Дніпропетровськгаз» не є суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території і законних підстав не має для встановлення лічильників газу споживачам, є неналежним відповідачем по справі та позов не визнає повністю.

При зверненні до Суду з позовною заявою гр. ОСОБА_1 в якості доказу оплати послуги розподілу природного газу АТ «Дніпропетровськгаз» долучено копії рахунків на сплату та квитанцій про їх сплату. Однак звертають увагу Суду на той факт, що додані копії є рахунками та квитанціями за спожитий позивачем газ перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“»,та аж ніяк не містять інформацію щодо предмета доказування.

Ухвалою суду від 28.10.2024 року, за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучити до участі у справі у якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

Окрім того, ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій просив визнати незаконними дії акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загально будинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_3 . Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_1 Води індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

01.11.2024 року на адресу суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», де просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

З 01 жовтня 2023 року на території Дніпропетровської області ТОВАРИСТВО

З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України») є Оператором ГРМ в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України») та діє на підставі ліцензії, здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Умови приєднання гр. ОСОБА_1 до Типового договору

виконано. Фактом приєднання до умов Типового договору (акцептування договору)

ОСОБА_1 , якому здійснюється розподіл природного газу за

адресою: АДРЕСА_2 , є фактичне споживання природного газу та

сплата послуг з розподілу природного газу.

Позивач по справі став власником зазначеної квартири, згідно договору купівлі продажу квартири - 16.01.2021 року. ОСОБА_1 саме як новий споживач приєднався до Типового договору (про що позивач не заперечує), був обізнаний про наявність загальнобудинкового ВОГ та, як особа, що має цивільну дієздатність, усвідомлював зміст договору і погодився із визначеними у ній умовами надання послуги з розподілу природного газу, які існували на дату укладення – із визначенням об`єму розподілу та споживання природного газу на підставі даних

загальнобудинкового лічильника газу. Тож, умови укладеного між сторонами – позивачем і відповідачем – Договору мають виконуватися належним чином.

Споживанням природного газу та оплатою послуг з розподілу природного газу, Позивач:

- визнав факт законності встановлення загальнобудинкового ВОГ на будинку АДРЕСА_3 ; - погодився із порядком здійснення розрахунку об`ємів спожитого природного газу саме за показаннями цього приладу обліку газу;

- об`єкт позивача вважається забезпеченим за його згодою комерційним приладом обліку газу.

Позивач не звертався до Відповідача 2 та не висловлював волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, в зв`язку з чим, вважаємо позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі

України» про зобов`язанню за власний рахунок здійснити встановлення у квартирі Позивача індивідуального газового лічильника, як побутовому споживачу, такими що заявлені до Суду передчасно та такими, що не підлягають задоволенню.

В уточненій позовній заяві Позивач посилається на постанову НКРЕКП від 29 вересня 2023 р. № 1771 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ»» згідно якої постановлено - Зобов`язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» до 31 грудня 2023 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» у 2021 – 2023 роках, зокрема:

кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», у тому числі тих, що були встановлені (замінені).

При цьому Позивач невірно трактуючи вищезазначену постанову НКРЕКП зазначає, що «… обов`язок щодо встановлення ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу має бути покладено саме на ТОВ «Газорозподільні мережі України…». Однак дане твердження є помилковим та таким що не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Дніпропетровськгаз» та не несе відповідальність за вчинення будь-яких дій останнім, чи невиконання обов`язків. Частиною 1 статті 96 ЦКУ передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 16 січня 2024 року. /а.с.6/

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав №240709600 від 16.01.2021 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №127 від 16.01.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. /а.с.7/

ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання – АДРЕСА_2 , та сплачує рахунки за спожитий природний газ. /а.с.8-10/

Відповідач є оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням в необхідних об`ємах (обсягах).

Листом АТ «Дніпропетровськгаз» №ЛВ-1234-Дн/0724 від 22.07.2024 року (у відповідь на звернення від 15.07.2024 року) позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки споживачі будинку вже забезпечені комерційним обліком за рахунок Оператора ГРМ та роз`яснено позивачу, що він може встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. /а.с.11/

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3,4,7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

  Згідно ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як передбачено ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, суб`єктами цього Закону є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року; у подальшому вказаний строк було продовжено.

Розподіл природного газу побутовому споживачеві ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30 вересня 2015 року, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме: Розділом IV. Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, Розділом V. Права та обов`язки споживача та Розділом VІ. Права і обов`язки постачальника. Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, констатує, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: споживач - фізична особа, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання.

Позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ за вказаною адресою. /а.с.8-10/

Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС - Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення), визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до положень п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між оператором газорозподільних систем та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Пунктом 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до частин другої, третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно глави 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Відповідно до розділу ІІІ п.5.1 Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об`єктами суміжних суб`єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об`єкти, зобов`язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з Оператором ГРМ, до об`єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Згідно з п.1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 16 січня 2021 року. /а.с.6,7/

ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання - квартира АДРЕСА_1 .

15 липня 2024 року на адресу АТ «Дніпропетровськгаз» позивачем було направлено інформаційний запит щодо можливості встановлення по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , індивідуального лічильника природного газу.

Однак, згідно листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 22 липня 2024 року за №Лв-1234-Дн/0724 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу. /а.с.11/

Позивач ОСОБА_1 проводив оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних. /а.с.8-10/ Дані обставини не спростовано, доказів наявності заборгованості за послуги з розподілу природного газу суду не надано.

Відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загально будинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_3 . Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача у квартирі АДРЕСА_1 Води індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

Судом під час розгляду справи встановлено, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку за адресою – АДРЕСА_3 , з метою комерційного обліку було встановлено та введено в експлуатацію ще до набуття позивачем права власності на квартиру за адресою – АДРЕСА_2 .

Тому, враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій АТ «Дніпропетровськаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку за адресою – АДРЕСА_3 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) були визначені пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року №620.

Відповідно до листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 22 липня 2024 року за №Лв-1234-Дн/0724 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу. /а.с.11/

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» зазначає, що ТОВ є оператором ГРМ в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, оскільки позивач не звертався до них та не висловлював своє волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу.

Відмова АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача /на час звернення позивача до суду/.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 29 вересня 2023 р. № 1771 АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (код ЄДРПОУ 03340920) зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 844, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Таким іншим суб`єктом є ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Тобто, на даний час АТ «Дніпропетровськгаз» не є суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території.

Таким чином, на час розгляду справи, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» вже не має повноважень на виконання робіт щодо встановлення індивідуального лічильника газу.

 З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Такий правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №211/37/19 (провадження №61-1798св20).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовна вимога щодо зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти здійснити встановлення по об`єкту споживача ОСОБА_1 індивідуального комерційного вузла обліку природного газу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ст.12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається та ст.13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позов слід задовольнити частково, зобов`язати відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу. В задоволенні іншої частини вимог щодо визнання незаконними дій АТ «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку за адресою – АДРЕСА_3 , слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,13,16 ЦК України, ст.ст.5,21 Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,6 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, та згідно зі ст.ст.4,12,13,141,247,263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання дій АТ «Дніпропетровськгаз» протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

У задоволенні іншої частини вимог щодо визнання незаконними дії Акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об`єми природного газу - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду складено 08.11.2024 року.

       Суддя