ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа №160/22996/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

23.08.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:

-  визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченої 17.06.2024 на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі № 160/23829/23;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченої 17.06.2024 на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі № 160/23829/23.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу №32-РС від 09.02.2023 - виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 09.02.2023, розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення його майнових прав та гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я, що зумовило звернення до суду. 17.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/23829/23 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення у розмірі 80 675,37 грн. Однак, компенсації втрати частини доходів відповідачем не виплачено. Позивач зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів у випадку, якщо такі виплати не мають разового характеру. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, добровільно чи на виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

04.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав: право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, який стягнуто на підставі цього рішення. Право позивача на перерахунок грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 16.06.2024 встановлене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 19.03.2024. Виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням) проведено без затримки у один місяць, тому відсутні правові підстави для виплати компенсації за втрату частини доходу. Доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення позивачем не надано.

05.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовільнити позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №32-РС було звільнено з військової служби за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. 28.07.2023 Відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров`я в розмірі 57266,72 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я у розмірі передбаченому постановою КМУ № 460 від 17.09.2014, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я, відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23 набрало законної сили 19.03.2024.

Відповідно до виписки по картковому рахунку 17.06.2024 позивачу здійснено зарахування 80 675,37 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23, яке набрало законної сили 19.03.2024, відповідачем перераховано грошове забезпечення позивача за період з 09.02.2023 по 16.06.2024 та визначено до виплати 80 675,37 грн.

Відповідно до виписки по картковому рахунку вказані кошти зараховані позивачу 17.06.2024.

Сторонами не заперечено такі обставини.

При цьому, відповідачем не спростовано факту ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості по грошовому забезпеченню (за період з 09.02.2023 по 16.06.2024) у тому ж місяці, в якому здійснена відповідна виплата, тобто у червні 2024 року.

Суд звертає увагу, обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів, що є предметом спору у цій справі.

Щодо доводів відповідача про передчасність звернення позивача до суду із цим позовом, оскільки останній не звертався до військової частини НОМЕР_1 за отриманням компенсації та відмова у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не приймалась, суд зазначає, що норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатись до роботодавця за виплатою такою компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 також виснував, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченого 17.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченого 17.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №160/23829/23, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно дост.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченої 17.06.2024 на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі № 160/23829/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми за період з 09.02.2023 по 16.06.2024, виплаченої 17.06.2024 на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі № 160/23829/23.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     К.І. Ремез