Справа № 752/7183/18

Провадження №: 1-кп/752/192/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2024 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100010000185, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богуслав Київської області, громадянина України, працював офіційно, не одружений, дітей немає, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

вироком Богуславського районного суду Київської області від 23.01.2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України, з врахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, звільнився 14.04.2017р. по відбуттю строку покарання;

вироком Київського апеляційного суду від 15.03.2023 року за ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону України (в редакції Закону України №2059-VIII від 18.12.2017 року),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_8 ,

встановив:

згідно з обвинувальним актом, 09.01.2018 року у ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , провадження відносно якого ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2023 року закрито, у зв"язку із смертю (надалі ОСОБА_9 ), та особи, провадження відносно якої зупинено ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2022 року до її розшуку (надалі особа 1), виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, для реалізації якого, останні вступили в злочинну змову. У подальшому, 09.01.2018 року приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи по вул. Урицького у м. Києві на зупинці громадського транспорту «Максима Кривоноса», особа 1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 помітили через дорогу раніше незнайомого перехожого ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, протиправно, узгоджено, з корисливих мотивів, знаходячись на зупинці громадського транспорту по вул. Урицького в м. Києві, особа 1 згідно відведеної йому ролі, почав іти за ОСОБА_10 та проходячи по АДРЕСА_3 розпочав кричати, щоб ОСОБА_10 зупинився, що останній і виконав. Підійшовши до ОСОБА_10 особа 1 безпідставно розпочав словесний конфлікт. В цей час, діючи відповідно відведених їм ролей, до ОСОБА_10 та особи 1 підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . ОСОБА_3 продемонстрував особі 1 документ, який ззовні був схожий на посвідчення, після чого вказана особа 1 повідомив ОСОБА_10 , що це працівники поліції.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 з особою 1, діючи спільно та злагоджено, за попередньою змовою групою осіб, відійшли від ОСОБА_10 , а ОСОБА_3 залишився поряд із потерпілим та наказав показати вміст своїх кишень у зв`язку із службовою перевіркою. ОСОБА_10 дістав із кишень куртки гаманець бордового кольору, без емблем та написів, в якому знаходились грошові кошти в сумі 464 гривні, купюрами номіналом по 200 грн. - 1 шт., 100 грн. - 2 шт., 10 грн. - 5 шт., 2 грн. - 5 шт., 1 грн. - 4 шт., картка «Grand House», мобільний телефон марки «LG» та поклав вказані речі на бетонну бордюру. У цей час, до останніх почали підходити особа 1 та ОСОБА_9 Підійшовши, особа 1 схопив з бетонного бордюру гаманець та почав тікати по АДРЕСА_3 . Відповідно до відведених ролей, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 побігли за особою 1, викрикуючи, щоб він зупинився. У подальшому ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та особа 1, реалізувавши свій злочинний умисел, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми діями обвинувачені спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріального збитку на суму 464 грн. 00 коп.

Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону України №2059-VIII від 18.12.2017 року), а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнав, скористався вимогами ст. 63 Конституції України, на питання суду вказав, що потерпілий під час досудового розслідування його оговорив, але чому - не знає.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву.

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України поза розумним сумнівом.

Так, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_3 надано протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т. 1 а.с. 18), однак вказаний доказ не підтверджує факт вчинення саме ОСОБА_3 відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 09.01.2018 року (т.1 а.с. 19-20), зафіксовано місце вчинення злочину, на якому нічого не виявлено та нічого не вилучалось, і вказаний документ так само жодним чином не доводить причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Відповідно до даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 09.01.2018 року (т.1 а.с. 21-22), під час поверхневого огляду особи 1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , гаманець бордового кольору, який в подальшому 23.02.2018 року було впізано потерпілим (т.1 а.с. 121-125), було виявлено та вилучено саме у особи 1, будь-які речі потерпілого у ОСОБА_3 вилучені не були. Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину вказаними доказами поза розумним сумнівом також не доводиться.

Надані стороною обвинувачення протоколи пред`явлення особи для впізнання (т. 1 а.с. 26-40) констатують факт впізнання потерпілим осіб, які перебували поруч з ним 09.01.2018 року під час того, як особа 1 викрала його гаманець з грошима. Вказані протоколи жодним чином не доводять причетність ОСОБА_3 до викрадення майна, наявність попередньої змови між ОСОБА_3 та іншими особами на відкрите викрадення майна потерпілого, так само і не доводять наявність умислу у ОСОБА_3 на вчинення вказаних дій.

З даних протоколу слідчого експерименту від 23.03.2018 року (т. 1 а.с. 215-217) за участі потерпілого, останній підтвердив той факт, що саме особа 1 схопила його гаманець та побігла, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_3 побігли за ним, викрикуючи, щоб він зупинився. Вказаний доказ так само не доводить поза розумним сумнівом причетність ОСОБА_3 до викрадення майна, наявність попередньої змови між ОСОБА_3 та іншими особами на відкрите викрадення майна потерпілого, так само і не доводять наявність умислу у ОСОБА_3 на вчинення вказаних дій.

Слід зазначити, що судом були створені необхідні умови сторонам для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження, зокрема, здійснено всі необхідні процесуальні дії для забезпечення допиту потерпілого. Разом з цим, стороною обвинувачення не забезпечено явку потерпілого та не встановлено місце його знаходження. За таких обставин суд не мав можливості безпосередньо сприйняти показання потерпілого і відповідно перевірити їх та встановити суб"єктивне ставлення, сприйняття потерпілим вчинених відносно нього дій, зокрема, і обвинуваченим ОСОБА_3 .

Посилання сторони обвинувачення на протоколи затримання (т. 1 а.с. 41-49), зокрема і ОСОБА_3 , в якому він вказав про визнання своєї вини як на доказ його винуватості на переконання суду є безпідставними із врахуванням відсутності захисника під час даної дії та перебування особи під впливом органу досудового розслідування, а також враховуючи відсутність у справі інших доказів, які б прямо вказували на винуватість ОСОБА_3 . Слід вказати, що протягом усього судового розгляду обвинувачений свою вину категорично заперечував.

Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, клопотання слідчого, постанови прокурора, постанови слідчого, доручення слідчого, повідомлення слідчого, повідомлення прокурора, рапорти, повідомлення слідчого, повідомлення про підозру, клопотання прокурора, розписка, ухвала, повідомлення про підозру, повідомлення підозрюваного, протокол надання доступу до матеріалів, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.

Із врахуванням вищенаведеного, зокрема, відсутності доказів, які б безпосередньо вказували на причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину та доводили його винуватість поза розумним сумнівом, враховуючи недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість підсудного, та те, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок згідно п. 3. ч. 1 ст. 373 КПК України, яким визнати невинуватим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України (в редакції Закону України №2059-VIII від 18.12.2017 року) за викладених в обвинувальному акті обставин.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону України №2059-VIII від 18.12.2017 року).

Речові докази по справі:

гаманець бордового кольору, грошові кошти у сумі 277 грн. 00 коп., який поміщено до прозорого поліетиленового пакету, що переданий на зберігання ОСОБА_10 - залишити останньому за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1