Номер провадження: 22-з/813/432/24

Справа № 522/12996/17

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року                                                                         м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

         суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

розглянув у судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнілова Людмила Іванівна про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів за договором позики, визнання недійсним договорів та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про передачу права власності на нерухоме майно в порядку виконання зобов`язання за договором позики, у якому просив суд в порядку виконання зобов`язання за договором позики від 21.07.2013 передати йому право власності ОСОБА_1 на належне їй приміщення (магазин) загальною площею 96 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позичальнику на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 22.12.2011, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, нежилі приміщення магазину загальною площею 30,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Юрченко І.П. за №738, нежиле приміщення салону-магазину загальною площею 88,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Луняченко Н.В. за №1805, домоволодіння, яке складається з одного жилого будинку під літ. «А», загальною площею 346,5 кв.м, житловою площею 73,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 яке належить позичальнику на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №076675 від 09.02.2005, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, а також земельної ділянки загальною площею 0,992 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить позичальнику на підставі державного акту про право власності на землю серії Р1 №470786, виданого 03.07.2001, зареєстрованого в книзі записів державних актів про право приватної власності на землю під №646/5447, житловий будинок з господарчими будівлями, який складається з «А» – жилого черепашкового будинку житловою площею 16,8 кв.м, загальною площею 42,0 кв.м, «Б»,«В» – сарай, 1-3 – огорода, И – цистерна, розташований на земельній ділянці площею 1 125 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Юрченко І.П за №1505.

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_2 21 липня 2013 року позичив відповідачці ОСОБА_1 грошову суму еквівалентну 600 000 євро строком повернення до 20 лютого 2015 року за договором позики, фотокопію договору позики позивач надав до позову, а оскільки за змісту договору позики вбачається, що відповідачка надала позивачу у заставу спірне нерухоме майно, а свої основні зобов`язання щодо повернення коштів не виконала. Виконання за договором позики від 21.07.2013 було забезпечено порукою ОСОБА_3 , за якою остання відповідає за невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики в розмірі 600 000 евро. Посилаючись на ці обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав про переведення на його ім`я права власності належного відповідачки ОСОБА_1 ..

27 липня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно суми боргу за договором позики від 21.07.2013 в розмірі 18 684 000 гривень.

11 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду у справі №522/13846/17 із позовною заявою в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України, в якій збільшив розмір своїх позовних вимог, які стосуються, зокрема стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 21.07.2013 у розмірі 18 684 000 гривень, стягнення заборгованості за договором позики від 21.07.2013 в сумі – 12 027 023,25 грн – проценти за позикою, нараховані на рівні облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами, стягнення заборгованості за договором позики від 21.07.2013 в сумі – 1 385 175,45 грн – три проценти річних від простроченої суми, а також просив суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за №2198, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ,

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. за №1258, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ,

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. за №1260, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ,

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за №4188, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 21.07.2013 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа №522/13846/17). Вимоги мотивуються тим, що ОСОБА_1 має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти за вказаним договором позики від 21.07.2013 еквівалентну 600 000 євро ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не отримувала, свій підпис під договором позики від 21.07.2013 не ставила, договір позики від 21.07.2013 з відповідачем ОСОБА_2 не укладала. На підставі наведеного, посилаючись на положення ст. 1051 ЦК України, яка передбачає право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані від позикодавця, просить визнати вищевказаний договір позики від 21.07.2013 недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, справа №522/13846/17, об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 21.07.2013 в розмірі 18 684 000 гривень, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 21.07.2013.

05 листопада 2019 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси прийнято до провадження заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Білозор О.О. про зміну предмету позову (уточнена позовна заява), яка надійшла до суду 04 листопада 2019 року та залучено до участі в справі у якості співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

18 листопада 2019 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Корнілова Л.І., надала суду відзив на заяву позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову (уточнена позовна заява), яка надійшла до суду 04 листопада 2019 року, у якій проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що відповідачка ОСОБА_1 свій підпис під договором позики від 21.07.2013 не ставила, договір позики від 21.07.2013 з позивачем ОСОБА_2 не укладала, грошову суму еквівалентну 600 000 євро від ОСОБА_2 не отримувала, та взагалі не бачила оригінал договору позики. Також зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не мала наміру передачі права власності спірних об`єктів на ім`я позивача ОСОБА_2 , зовсім не знайомого їй чоловіка, крім того ОСОБА_1 ніколи не знала та не була знайома із ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , посилаючись на фіктивність договору позики від 21.07.2013, оскільки до суду оригінал договору позики від 21.07.2013 позивачем ОСОБА_2 та його представниками надано не було. Також зазначила, що без дослідження оригіналу договору позики неможливо встановити наявність обставин, на які посилається позивач. Позивач ОСОБА_2 взагалі не довів факт укладення договору позики, оскільки не було надано оригіналу договору позики. Договір застави нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Фотокопія наданого позивачем договору позики складена у простій письмовій формі. Такий договір є нікчемним і не породжує жодних правових наслідків. Просить у позові ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав договір позики від 21.07.2013 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – недійсним.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року (т. 5 а.с. 45).

10 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову в даній справі, в якій просив суд заборонити органам державної реєстрації, будь-яким іншим особам, які мають право проводити державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єктів:

- нежитлового приміщення салону-магазину у АДРЕСА_2 (р/н об`єкту 699470351101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699476551101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699460551101);

- домоволодіння у АДРЕСА_3 (р/н об`єкту 699440951101);

- земельної ділянка кадастровий номер 5110136900:43:003:0032 (т. 5 а.с. 31-41).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову заборонено органам державної реєстрації, будь-яким іншим особам, які мають право проводити державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єктів:

- нежитлового приміщення Салону-магазину у АДРЕСА_2 (р/н об`єкту 699470351101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699476551101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699460551101);

- домоволодіння у АДРЕСА_3 (р/н об`єкту 699440951101);

- земельної ділянка кадастровий номер 5110136900:43:003:0032 (т. 5 а.с. 42-43).

25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнілова Л.І. звернулась до суду із клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року. В обґрунтування клопотання вказано, що постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року залишено без змін. Розгляд справи закінчений, судове рішення набрало законної сили, а тому відсутні підстави для продовження дії заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведенні в клопотанні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнілова Л.І. про скасування заходів забезпечення позову слід задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як було встановлено матеріалами справи, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір позики від 21.07.2013 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Питання щодо скасування заходів про забезпечення позову в постанові Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року не вирішувалось.

Відповідно до статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, починаючи з 24 жовтня 2024 року потреба в забезпеченні позову відпала.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 158 ЦПК України клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнілова Л.І. про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, а вжитті ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 149-150, 158 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнілова Людмила Іванівна про скасування заходів забезпечення позову – задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року.

Скасувати заборону органам державної реєстрації, будь-яким іншим особам, які мають право проводити державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єктів:

- нежитлового приміщення Салону-магазину у АДРЕСА_2 (р/н об`єкту 699470351101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699476551101);

- нежитлового приміщення магазину у АДРЕСА_1 (р/н об`єкту 699460551101);

- домоволодіння у АДРЕСА_3 (р/н об`єкту 699440951101);

- земельної ділянка кадастровий номер 5110136900:43:003:0032.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 07 листопада 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк