УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2011 р. справа № 2а-1075/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року у справі № 2-а-1075/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати сум державної соціальної допомоги дітям війни у 2008, 2009 та 2010 роках у вигляді підвищення до пенсії у заниженому розмірі –10 відсотків мінімальної пенсії за віком, відмови у здійсненні перерахунку та доплати за період з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині непроведення нарахувань та виплат протягом періоду з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків, зобов’язати відповідача призначити та виплачувати у подальшому підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.09.2010 року у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути на користь позивача недоотриману внаслідок невиконання відповідачем вимог Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди часу: з 01.01.2006 року –31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 01.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року грошову суму у розмірі 2667,7 гривень 70 копійок, стягнути на користь позивача недоотриману внаслідок невиконання відповідачем вимог Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди часу: з 09.07.2007 року –31.12.2007 року, з 22.05.2008 року –31.12.2008 року, 01.01.2009 року –31.12.2009 року, 01.01.2010 року - 01.09.2010 року грошову суму у розмірі 5367,05 гривень 13 копійок.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року у справі № 2-а-1075/10 (суддя Бондарєва О.І.) позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 29 березня 2010 року з урахуванням раніше виплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що з 29 березня 2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для звільнення від виконання покладеного державою обов’язку, отже, не можуть бути і підставою для відмови в задоволенні позову та визнанні правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року у справі № 2-а-1075/10 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко