Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
29 червня 2011 р. № 2-а- 1954/08/2070
Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Біленського О.О.,
суддів –Бабаєва А.І., Супрун Ю.О.,
при секретарі судового засідання –Лишняк І.В.,
за участі:
представника позивача –Ситнік О.О.,
представника Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" –Дикий Я.П.,
представника Приватної фірми "Апія"- Межова К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватної фірми "Апія"
простягнення заборгованості , -
В С Т А Н О В И ЛА:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та Приватної фірми "Апія" (далі - ПФ "Апія") в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватної фірми "Апія" суму заборгованості по 24 податковим векселям на загальну суму 898023,21 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у періоді за вересень 2007 року солідарно.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що ПФ "Апія" при імпорті товарів на митну територію України за вересень 2007 року оформлено 24 податкових векселя по податку на додану вартість, а саме: АА0127077, АА0127078, АА0127076, АА0127074, АА0127073, АА0127093, АА0127092, АА0127088, АА0127079, АА0127089, АА0127095, АА0127094, АА0127086, АА0127085, АА0127084, АА0127080, АА0127082, АА0127083, АА0127081, АА0127102, АА0127101, АА0127104, АА0127105 на загальну суму 898023,21 грн., які підтверджені авалем Харківської філії відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (на час розгляду справи ПАТ "ВіЕйБі Банк"). Позивач зазначає, що всі вищезазначені векселі відповідали вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), авальовані Харківською філією відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та по одному з примірників векселів були надіслані митним органом до СДПІ ВПП у м. Харкові. Вищезазначені податкові векселі, які оформлені 21.09.2007 року з терміном погашення 20.10.2007 року, відносяться до 1 категорії, погашення їх необхідно здійснювати згідно з п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР. Позивач вважає, що платник податку повинен погасити вказані векселі шляхом перерахування коштів до бюджету. З приводу цього СДПІ ВПП у м. Харкові неодноразово зверталася до ПФ "Апія" з вимогою щодо погашення вищезазначених податкових векселів (листи від 04.10.2007 року за №13113/10/48-039 та від 12.10.2007 року №13535/10/48-039), але на час розгляду справи ПФ "Апія" не погасило податкові векселі грошовими коштами. Відповідно до Закону України №168/97-ВР банк - аваліст зобов’язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк. З огляду на наведене Харківська філія відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (на час розгляду справи ПАТ "ВіЕйБі Банк") зобов’язана оплатити податкові векселі, які не сплачені підприємством в установлений строк. Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі фактів, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ "ВіЕйБі Банк", в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклавши свою позицію проти доводів позивача посилався на те, що ПФ «Апія»для погашення податкового векселя відображало його суму у складі податкових зобов’язань в Декларації по ПДВ в місяці погашення, а в наступному звітному періоді - у складі сум податкового кредиту. Відповідач зазначив, що кожне податкове зобов’язання, в тому числі за ПДВ, є персоналізованим та сплачується саме платником податку, яким у цій судовій справі є ПФ "Апія". Декларація з ПДВ ПФ "Апія" за вересень 2007 року була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку ПФ "Апія" з ПДВ. При цьому, за даними рядка 18.2 податкової декларації за вересень 2007 року різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду складає від’ємне, а не позитивне значення. Відповідач у запереченнях на позов зазначив, що з моменту віднесення суми, яку позивач вимагає сплатити від відповідачів, до складу податкових зобов’язань ПФ "Апія" згідно поданої податкової декларації, ця сума не є вексельною заборгованістю платника податку та аваліста, а є податковим зобов’язанням платника податку, узгодженим ним самостійно. Отже, якщо вказане податкове зобов’язання, на думку позивача, не було погашене платником податку самостійно, воно набуває статусу податкового боргу та має бути задоволене шляхом звернення стягнення на активи платника податку в порядку, передбаченому ст.ст.5, 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом Закон України №2181-ІІІ).
Представник відповідача ПФ "Апія", в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклавши свою позицію проти доводів позивача посилавсь на те, що видані в вересні 2007 року ПФ "Апія" податкові векселі відповідають критеріям, встановленим абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР, оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування в розмірі 2569750,00 грн. і жоден з векселів цю суму не перевищив, про що свідчить Акт перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 20.07.2006 року №294/23-504/25613488/18. ПФ "Апія" виконує всі законодавчо встановлені процедури пов’язані як з видачею, так і з погашенням податкових векселів.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АА №100622 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ПФ "Апія" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.06.1998 року. Відповідно до довідки СДПІ ВПП у м. Харкові №144 від 23.12.2010 року ПФ "Апія" перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 12.07.1998 року, а на дату видачу цієї довідки перебуває на обліку у СДПІ ВПП у м. Харкові. Згідно з свідоцтвом №100015008 від 26.01.2007 року ПФ "Апія" зареєстровано платником податку на додану вартість.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АА №275749 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ПАТ "ВіЕйБі Банк" зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.07.1992 року. Як вбачається з матеріалів справи Відкритий акціонерний "Всеукраїнський акціонерний банк" має банківську ліцензію №35 від 03.12.2001 року, яка відповідно була видана ПАТ "ВіЕйБі Банк" 25.05.2010 року.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що при імпорті товарів на митну територію України у вересні 2007 року ПФ "Апія" було видано 24 простих векселя, які підтверджені авалем Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк»та відповідають вимогам п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР.
Згідно до п.1.16 Закону України №168/97-ВР податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 01.10.1997 року «Про порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України»(далі - Постанова КМУ №1104).
Відповідно до п.3 розділу 1 та п.6,7,9 розділу ІІ Постанови КМУ №1104, зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя. Видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова інспекція за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість. Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України. Вартість товарів для цілей визначення суми податку, належної до сплати, визначається відповідно до пункту 4.3 Закону України №168/97-ВР. Видача податкового векселя здійснюється під час проведення митного оформлення імпортованих на митну територію України товарів у строк, встановлений для сплати податку на додану вартість.
При імпорті, датою виникнення податкових зобов’язань, є дата подання митної декларації в якій зазначена сума ПДВ, що підлягає до сплати. Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита до/або під час оформлення ВМД через органи Державного казначейства України.
Отже, сума податкових зобов’язань з ПДВ, яку платник зазначає у ВМД є узгодженою платником податку.
Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР платник податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Також, приписами вищезазначеної норми права визначено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Колегія суддів вважає помилковою позицію відповідачів, що при погашені вищевказаних податкових векселів були використані приписи абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР, оскільки ПФ "Апія" не має правових підстав для застосування наведеної норми діючого законодавства. Так, основними умовами для застосування наведеної норми діючого законодавства є наявність у Підприємства підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше суми зобов'язань по такому податковому векселю. При цьому, відобразити суму податкових векселів у складі податкових зобов'язань податкової декларації, відповідно до положень п.19 Постанови КМУ №1104 та абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР, Підприємство має можливість, лише після подання ним письмової заяви і як наслідок цього відбудеться зменшення підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.
Під час розгляду справи, з пояснень сторін, судом було встановлено, що таких заяв від ПФ "Апія" до СДПІ ВПП у м. Харкові надано не було, зменшення підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування не відбувалось (що підтверджувало б сплату зобов'язань), тобто у Підприємства не було правових підстав включати суму зобов'язань по податковим векселям до складу податкових зобов'язань податкових декларацій. За таких обставин, воно повинно було погашати такі податкові векселі шляхом перерахування коштів до бюджету.
Відносно твердження представника ПФ "Апія", що оскільки дострокове погашення податкового векселя є правом платника, що реалізується за його рішенням, та враховуючи, що Підприємство гасило векселі не достроково, а у визначений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР строк, а тому таку заяву воно не повинно надавати колегія суддів вважає такою, що зроблена із невірним застосуванням норм діючого законодавства. Так, достроково погасити податкові векселя можливо лише шляхом сплати коштів до бюджету, у разі перерахування їх до настання 30-денного терміну з моменту видачі податкових векселів. Строки ж подання податкової декларації регламентовані приписами Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ), що виключає можливість дострокового погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що скористатися правом погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування можливо лише у разі подання Підприємством відповідної заяви, а відсутність такої заяви свідчить про небажання Підприємства скористатися правом погашення податкових векселів за рахунок підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, тому включення зобов'язань по податкових векселях до складу податкових зобов'язань, і як наслідок до складу податкового кредиту є таким, що суперечить приписам діючого законодавства.
Крім того, колегія суддів зауважує, що застосування приписів абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР знаходиться в прямому зв'язку із порівнянням розміру підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування з розміром погашених за її рахунок податкових векселів.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2007 року ПФ "Апія" видано всього 24 податкових векселя на загальну суму 898023 грн. 21 коп., які не погашено, а ні грошовими коштами, а ні за рахунок підтвердженого бюджетного відшкодування в розмірі 258706 грн. 23 коп., яка була встановлена ухвалою ХААС винесеною 08.10.2010 року, яка наявна в матеріалах справи. Також, даною ухвалою встановлено, що ПФ "Апія" заяв про намір скористатися правом погашення податкових векселів за рахунок підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування не подавалось.
З наведеного вбачається, що ПФ "Апія" було емітовано податкові векселя на суму значно вищу, ніж підтверджена сума бюджетного відшкодування.
Абзацем 3 п.2 Постанови КМУ №1104, визначено, що аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.
Згідно з п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР, комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, вказана норма кореспондується з положеннями п.19 Постанови КМУ №1104.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" суми заборгованості по 24 податковим векселям на загальну суму 898023,21 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у періоді за вересень 2007 року є обґрунтованими, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню, оскільки ПФ "Апія" на час розгляду справи сума заборгованості не відшкодована, відповідальність по погашенню авальованих податкових веселів несе ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Окрім цього колегія суддів зазначає, що КАС України та податковим законодавством ані на час виникнення спірних правовідносин, ані на час винесення рішення суду не передбачено порядок солідарного стягнення з відповідачів та солідарної відповідальності. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з одного з відповідачів, а саме з ПАТ "ВіЕйБі Банк", який несе відповідальність за несплату ПФ "Апія" авальованих податкових векселів у строк, передбачений законодавством.
Стосовно твердження представника ПАТ "ВіЕйБі Банк", що відповідальність за несплату авальованих податкових векселів ПФ "Апія" набуло статусу податкового боргу та має бути задоволене шляхом звернення стягнення на активи платника податку в порядку, передбаченому ст.ст.5, 6 Закону України №2181-ІІІ, колегія суддів зазначає, що вказані твердження є помилковими через застосування спеціальних норм законодавства, які регламентують саме обіг податкових векселів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" суми заборгованості по 24 податковим векселям на загальну суму 898023,21 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у періоді за вересень 2007 року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И ЛА:
Адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та Приватної фірми "Апія" про стягнення суми заборгованості по 24 податковим векселям на загальну суму 898023,21 грн., що були видані при імпорті товарів на митну територію України у періоді за вересень 2007 року солідарно - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" суму заборгованості по 24 податковим векселям на загальну суму 898023.21 грн. (вісімсот дев’яносто вісім тисяч двадцять три гривні 21 копійка), що були видані Приватною фірмою "Апія" при імпорті товарів на митну територію України у періоді за вересень 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 06.07.2011 року.
Головуючий суддя Біленський О.О.
Суддя Бабаєв А.І.
Суддя Супрун Ю.О.