Cправа № 2а-0770/1215/11
Рядок статзвіту № 3.3
Код - 13
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ващилін Р. О. за участю секретаря судового засідання Фантич В. В., перекладача - ОСОБА_1 та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_3 ;
відповідача: Управління міграційної служби у Закарпатській області , представник - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним рішення від 08.11.2010 № 89 і скасування його та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 червня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 червня 2011 року.
ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним рішення від 08.11.2010 № 89 і скасування його та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Під час судового розгляду даної справи позивач в присутності перекладача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені в адміністративному позові. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване повідомлення № 89 не містить посилання на жодні причини прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні, прийняте з грубим порушенням Закону України "Про біженців". В своїй заяві та під час співбесіди позивачем зазначалося, що він має цілком обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування в країні своєї громадянської належності представниками з групи Аль-Шабаб (радикальне угруповання ісламістів Сомалі) через міжкланову війну. У зв'язку з цим він вважає, що після повернення до країни походження його життя, здоров'я та безпека будуть під загрозою.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у поданому суду запереченні. А саме: вважає, що оскаржуване рішення приймалось з урахуванням та дослідженням усіх обставин справи позивача. Під час розгляду матеріалів справи щодо вирішення питання відносно оформлення документів для отримання статусу біженця було встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, країна постійного проживання - Сомалі, уродженець Могадішо (Сомалі), за національністю сомалієць, віросповідання мусульманство, суніт, неодружений, документів, щоб посвідчували особу немає, у серпні 2010 року прибув нелегально в Україну.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
19 жовтня 2010 року громадянин Сомалі ОСОБА_3 звернувся із заявою щодо набуття статусу біженця в Україні до Управління міграційної служби у Закарпатській області через посадову особу Чопського прикордонного загону. В ході розгляду зазначеної заяви даного громадянина Сомалі Управлінням міграційної служби у Закарпатській області встановлено, що ОСОБА_3 ніде не працював, проживав із матір'ю, двома сестрами та двома братами.
03 листопада 2010 року із позивачем було проведено співбесіду. Із пояснень позивача під час співбесіди слідує, що проблем з оформленням документів для виїзду за межі Сомалі не було. Підставою його виїзду з Сомалі були погрози зі сторони представників групи Аль-Шабаб, які намагалися завербувати його та у зв'язку з відмовою приєднатися до цієї організації стали погрожувати фізичною розправою та переслідувати його. Проте, доказів таких погроз позивачем надано не було.
Відповідно до п.164 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН особи, вимушені покинути країну походження в результаті внутрішніх чи міжнародних військових конфліктів, звично не розглядаються як біженці Конвенцією 1951 року і протоколом 1967 року. Відповідно до п.65 глави 2 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН переслідування відноситься до дій влади країни заявника.
Відповідно до інформаційного звіту по країні походження Сомалі від 24.02.2009, підготовленого МВС Великої Британії та Прикордонним Агентством Великої Британії п.20.12 Датська рада у справах біженців та Датська міграційна служба у своєму Звіті за результатами роботи Спільної місії з розслідування стану справ з правами людини та безпекою у центральній та південній частині Сомалі, опублікованому у серпні 2007 року, відмітила різницю поглядів на захист клану: "Міжнародна організація (А) пояснила, що в Сомалі відсутнє само по собі переслідування особи. Будь-який сомалієць має можливість мати безпеку в межах власного клану. Це справедливо навіть у тому разі, коли особа не має якоїсь близької рідні в країні. Скільки б особа не жила всередині традиційної області проживання клану, він або вона буде користуватись захистом цього клану".
Зазначені позивачем у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався в Сомалі, як конвенційний біженець. Заявник не був причетний до подій, через які б мав обгрунтований страх утисків, переслідувань, погроз, нелюдського поводження, чи дискримінації. Більше того ОСОБА_3 повідомив, що в країні громадянської належності залишилася проживати його численна родина, і вона не має ніяких проблем на батьківщині, окрім тих, які створює внутріполітична ситуація, тобто, які має все населення Сомалі, та які мав позивач.
Таким чином, ОСОБА_3 добровільно залишив Сомалі з метою вирішення матеріальних проблем.
Відповідно до п.66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками. Громадянин Сомалі ОСОБА_3 таких свідчень не надав.
В заяві про надання статусу біженця заявник повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів на яких грунтується його заява. Відповідно до Позиції ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і письмові. Це означає, що заявник повинний переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень. Аналіз матеріалів справи заявника свідчить, що він не навів жодних конкретних фактів про побоювання щодо нього в країні громадянської належності. Громадянин Сомалі ОСОБА_3 не навів також будь-якої аргументації свого побоювання у разі повернення на батьківщину, які б грунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обгрунтованими та відповідають вимогам абз.2 ст. 1 Закону України "Про біженців".
Отже, рішення Управління міграційної служби у Закарпатській області від 08 листопада 2010 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця було прийнято після всебічного вивчення, наданих громадянином Сомалі ОСОБА_3 документів: заява, анкета, протокол співбесіди, вивчення матеріалів по країні походження позивача.
Оскільки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про статус біженців", підстави для скасування його рішення та зобов'язання прийняти рішення про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.У задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним рішення від 08.11.2010 № 89 і скасування його та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця - відмовити повністю.
2.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.
Суддя Ващилін Р. О.