ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
22.01.08 Справа № 30/318
За позовом: відкритого акціонерного товариства “Шляхове ремонтно-будівельне управління №65”, м. Львів,
до відповідача –1: відкритого акціонерного товариства “Український інститут автобусо-тролейбусобудування” (Укравтобуспром), м. Львів
до відповідача - 2: відкритого акціонерного товариства “Львівський завод будівельних виробів”, м. Львів
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ комунального господарства Сихівської районної адміністрації, м. Львів
про стягнення 43042,53 грн.
За зустрічним позовом: відкритого акціонерного товариства “Український інститут автобусо-тролейбусобудування” (Укравтобуспром), м. Львів
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Шляхове ремонтно-будівельне управління №65”, м. Львів,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ комунального господарства Сихівської районної адміністрації, м. Львів
про спонукання до виконання умов договору
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Ходачкевич Н.
за участю представників:
Від позивача –Мудрак Л.Б. - представник
Від відповідача - 1 –Ходосевич З.М. –представник, Крайник Л.В.-голова правл.
Від відповідача –2 –не з’явився
Від третьої особи - не з’явився
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено відкритим акціонерним товариством “Шляхове ремонтно-будівельне управління №65”, м. Львів до відповідача – 1 - відкритого акціонерного товариства “Український інститут автобусо-тролейбусобудування” (Укравтобуспром), м. Львів, до відповідача –2 - відкритого акціонерного товариства “Львівський завод будівельних виробів”, м. Львів, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу комунального господарства Сихівської районної адміністрації, м. Львів, про стягнення 43042,53 грн. на підставі договору №1 від 09.07.2004 р., з яких з ВАТ “Укравтобуспром” – 20000 грн. основного боргу, 6896,67 грн. –інфляційні втрати, 1798,36 грн. –3% річних; з ВАТ “ЛЗБВ” –10000 грн. основного боргу, 3448,33 грн. –інфляційні втрати, 899,18 грн. –3% річних.
Відкрите акціонерне товариство “Український інститут автобусо-тролейбусобудування” (Укравтобуспром), м. Львів, звернулось із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства “Шляхове ремонтно-будівельне управління №65”, м. Львів, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу комунального господарства Сихівської районної адміністрації, м. Львів, про спонукання до виконання умов договору, а саме зобов’язання виконати умови договору №1 від 09.07.2004 р. про виконання ремонтних робіт вулиці Персенківка в м. Львові в частині ремонту вулиці Персенківка, 10-12.
12.10.2007 р. господарський суд Львівської області порушив провадження у справі та призначив розгляд на 30.10.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 30.10.2007 р., 13.11.2007 р., 20.12.2007 р.
Представникам сторін роз’яснені їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний позов заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву. Ствердив, зокрема, що 09.07.2004 р. був укладений договір №1 , за яким позивач зобов’язався виконати роботу з ремонту вул. Персенківка з влаштуванням дощової каналізації, а замовники, зокрема, відповідачі, зобов’язувались оплатити ці роботи відповідно до дольової участі кожного з них. У вересні 2004 р. позивач виконав роботи на загальну суму 135000 грн., які прийняли відповідачі, однак, у встановлений строк ці роботи не оплатили, претензій щодо якості робіт не заявляли. Посилання відповідача –1 в зустрічному позові на необхідність виконання ремонту усієї вул. Персенківки вважає безпідставним, оскільки, незважаючи на погодження загальної вартості робіт, що підлягали виконанню в сумі 200000 грн., в предметі договору не вказані обсяги ремонту, не складений кошторис, а замовник всупереч п. 2.1. договору не надав перелік об’єктів благоустрою, на яких підлягали виконанню ці роботи. Просить первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити.
Представник відповідача –1 первісний позов заперечив а зустрічний позов підтримав з мотивів, зазначених у зустрічній позовній заяві. Визнавши факт укладення договору та визначення своєї дольової участі ствердив, що акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 р. підписала не уповноважена особа –секретар –стенографіст Трембач Г.В., яка скріпила свій підпис не гербовою печаткою підприємства, а канцелярською печаткою. Вважає, що позивачем не виконані передбачені договором роботи, що звільняє відповідача –1 від обов’язку їх оплатити та зобов’язує позивача завершити виконання умов договору. Просить зустрічний позов задовольнити, а у первісному позові відмовити.
Відповідач –2 вимог ухвал суду не виконав, відзиву по справі не надав, участь уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечив.
Третя особа –на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –відділ комунального господарства Сихівської районної адміністрації був припинений з 01.01.2007 р. як юридична особа Розпорядженням Сихівської районної адміністрації №187-к від 21.12.2006 р. “Про реорганізацію та скорочення чисельності і штату працівників районної адміністрації”, у зв’язку із чим відзив на позов подано Сихівською районною адміністрацією. Визнавши факт підписання договору та погодження загальної вартості робіт в сумі 200000 грн., у зв’язку із ненаданням замовником (відповідачами) переліку об’єктів благоустрою, на яких потрібно виконати роботи, кошторис витрат на ремонтні роботи складений і погоджений не був. Підтвердив факт виконання робіт на суму 135000 грн.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
09.07.2004 р. між відділом комунального господарства Сихівської районної адміністрації (підрядник), п’ятнадцяти суб’єктів господарювання, серед яких були зазначені відповідачі (замовник) та позивачем (виконавець) був підписаний договір №1, згідно із п. 1.1. якого підрядник зобов’язався на свій ризик за дорученням замовника організувати у відповідності до умов договору роботу з ремонту проїзної частини вулиці Персенківка з влаштуванням дощової каналізації, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її виконавцю в п’ятиденний строк від дня підписання акта виконаних робіт (п. 2.1.). Відповідно до умов договору, замовник зобов’язався надавати підряднику перелік об’єктів благоустрою району, на яких необхідно виконати роботи (п. 2.1.), загальна вартість усіх робіт визначена в сумі 200000 грн. із посиланням на кошторис, який є невід’ємною частиною даного договору (п. 3.1.), а на замовника покладено обов’язок провести оплату виконавцю у вигляді своєї дольової участі, вказаної у додатку, що є невід’ємною частиною договору. У зазначеному додатку – списку підприємств та організацій, які приймають дольову участь у фінансуванні за ремонт вул. Персенківка, визначено дольову участь відповідача –1 в сумі 20000 грн., та відповідача –2 в сумі 10000 грн.
Згідно із ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно із ч. 1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Як випливає з матеріалів справи, в основі заперечень відповідача –1 та спору в цілому, лежить розбіжність в позиціях сторін щодо обсягів робіт, які підлягали виконанню за вказаним договором (вул. Персенківка в цілому, чи її частина). Однак, предмет договору в цій частині сторонами погоджений не був, що суперечить ст. 837 ЦК України, за якою підрядник зобов’язується виконати не будь-яку, а саме певну роботу. Окрім того, матеріалами справи підтверджується та сторонами визнається відсутність погодженого кошторису, з якого б випливали об’єми та погоджені ціни робіт і який, у відповідності до п. 3.1. договору визнаний його невід’ємною частиною.
Твердження позивача та третьої особи про те, що кошторис не був складений у зв’язку із невиконанням п. 2.1. договору відповідачами, не заслуговує на увагу, оскільки згідно із п. 2.1. договору замовник зобов’язався надавати підряднику не перелік видів робіт на вул. Персенківка, а перелік об’єктів благоустрою району в цілому, на яких необхідно виконати роботи.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, лише якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір №1 від 09.07.2004 р. є неукладеним. Оскільки, згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини, а відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї, внаслідок неукладеності вказаного договору у позивача відсутній обов’язок, на який посилається відповідач –1 у зустрічній позовній заяві. З врахуванням наведеного, зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Водночас, матеріали справи свідчать, що договірні відносини по ремонту вул. Персенківка в м. Львові все ж існували, що підтверджується, зокрема, актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 р., за яким позивач виконав роботи на загальну суму 135000 грн., з якими погодились і прийняли їх перелічені у вказаному акті суб’єкти, які його підписали.
У відповідності до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно із ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. При цьому, заперечення однією із сторін факту вчинення
правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Враховуючи підписання суб’єктами вказаного акту та проведення ними (окрім відповідачів) відповідних оплат, суд дійшов висновку про виникнення взаємних прав та обов’язків сторін, але лише тих, які випливають із вказаного акту.
Відповідач –2 прийняв виконані позивачем роботи, акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 р. підписав, внаслідок чого виник його обов’язок по сплаті основного боргу в заявленій позивачем сумі 10000 грн. Враховуючи, що з наявних доказів не випливає погодження сторонами строку платежу, у відповідності до ст. 530 ЦК України, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.
Відповідач –1 виконані позивачем роботи не прийняв, що підтверджується підписом Трембач Г.В. на вказаному акті та наказом №53-к від 15.11.2001 р., згідно із яким Трембач Г.В. працювала на посаді секретаря –стенографіста. У відповідності до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Належних доказів повноважень Трембач Г.В. вчиняти юридично-значимі дії від імені відповідача – 1 суду не надано. З врахуванням того, що в акті приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 р. прямо зазначено, що підпис поставлено Трембач Г.В., а не керівником підприємства чи іншою уповноваженою особою, а цей підпис не скріплений гербовою печаткою підприємства, позивач за всіма обставинами не міг не знати про відсутність у даної особи належних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, між позивачем та відповідачем –1 не існувало договірних стосунків щодо виконання ремонтних робіт по вул. Персенківка у м. Львові, що тягнуло б обов’язок по їх оплаті, у позові до відповідача –1 слід відмовити.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити частково, у зустрічному позові відмовити.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених вимог.
Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.11,92,638,639,640,837,843 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84,85 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Львівський завод будівельних виробів”, м. Львів, вул. Персенківка, 2, (р/р 26005301000037 в ЗРФ АКБ „Трансбанк” м.Львів, МФО 385435, код ЄДРПОУ 01267426) на користь відкритого акціонерного товариства “Шляхове ремонтно-будівельне управління №65”, м. Львів, вул. Татарська, 14 (р/р 26007301365338 у філії Залізничне відділення ПІБ м.Львова, МФО 325105, код ЄДРПОУ 03448630)- 10000 грн. боргу, 100 грн. державного мита та 27,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині решти вимог за первісним позовом –відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя