4 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Левченка Є.Ф.,    Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,   

розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 грудня 2005 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

  У липні 2004 р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування ½ частини АДРЕСА_1 і поновлення  строку позовної давності.

Зазначала, що 8.07.1998 р. вона подарувала належну їй ½ частину квартири своєму онуку ОСОБА_2, з яким проживає в однієї квартирі. Однак відповідач погано ставиться до неї, грубить, забирає її пенсію та виганяє з квартири. Посилаючись на те, що вона не може проживати в одній квартирі разом з відповідачем, позивачка просила розірвати договір дарування з підстав ст. 727 ЦК України.

Рішенням Київського районного м. Одеси від 12.04.2005 р. в позові про визнання договору дарування недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1.12.2005 р. рішення місцевого суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду.  

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на  невірне з'ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що судові рішення, на її думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду ухвали апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що місцевий суд розглянув справу за вимогами, які не були заявлені у позовній заяві,  не вирішив  позовні вимоги щодо розірвання договору дарування і цей недолік не міг бути усунутий шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що  рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням  норм  процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

____________________  Є.Ф. Левченко

                              ____________________  Л.М. Лихута

____________________   Я.М. Романюк