У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         3 жовтня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,

в с т а н о в и л а :

               У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона, разом з відповідачем, з яким перебувала у шлюбі до 2004 року, та двома дітьми проживають в АДРЕСА_1, без її згоди відповідач вселив в квартиру ОСОБА_2,  чинить їй перешкод у  користуванні квартирою.

             Рішенням Дніпровського  районного суду м. Києва від 26 жовтня       2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від 18 січня 2006 року, позов  задоволено, постановлено виселити ОСОБА_2 із АДРЕСА_1, зобов”язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1  перешкод у  користуванні зазначеною  квартирою.

            У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Дніпровського  районного суду м. Києва від 26 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від 18 січня 2006 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін