Судове рішення #16227723

                                                            

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-1239/10/2770


29.03.11 м. Севастополь


                                                                                                       

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Дугаренко О.В. ,
 Яковенко С.Ю.                     

секретар судового засідання          Божко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія - Сервіс" - ОСОБА_2, довіреність № 26-04  від 26.04.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- ОСОБА_3, довіреність № 4217  від 23.11.10

розглянувши апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія - Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя  Єфременко О.О. ) від 24.06.10 у справі № 2а-1239/10/2770

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія - Сервіс" (пр. Перемоги, 17, м. Севастополь, 99023)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)    

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 24 червня 2010 року у справі № 2-а-1239/10/2770 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 червня 2010 року, прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0001341510/0 від 30 вересня 2009 року, № 0001341510/1 від 02 грудня 2009 року, № 0001341510/2 від 03 лютого 2010  року, № 0001341510/3 від 19 квітня 2010 року та стягнути з держави на користь ТОВ «Гільдія-Сервіс»судові витрати у розмірі 5,70 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», Закон України «Про систему оподаткування», Бюджетний кодекс України та Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Заявник апеляційної скарги вважає, що авансовий внесок з податку на прибуток, що сплачується у зв’язку з нарахуванням (виплатою) дивідендів, є часткою податку на прибуток підприємств та не є часткою єдиного податку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення пре6дставників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником єдиного податку, здійснюючи господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності у відповідності із Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

За період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року позивачем було сплачено (нараховано) дивіденди на загальну суму 470988,48 грн., про що до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були надані розрахунки резидента, що виплачує (нараховує) дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб.

Позивачем щоквартально надавалася звітність до податкової інспекції –розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою, у якому в рядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів»відображалося сума «0»грн.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв’язку з тим, що податкова інспекція вважає, що позивач будучи платником єдиного податку повинен був нарахувати та сплатити податкові зобов’язання з єдиного податку у розмірі 117747,12 грн., які нараховуються у зв’язку із виплатою дивідендів фізичним особам у відповідності із правилами оподаткування, визначеними підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Таким чином, вказаною нормою Закону чітко визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), повинен нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою 25 відсотків, нарахованої на суму дивідендів, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток.

При таких обставинах справи посилання позивача на те, що він згідно із положеннями Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»не є платником податку на прибуток є неспроможним.

Відповідно підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа –платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов’язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового  патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковувається при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Згідно до пункту 7 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 98 від 28 лютого 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за № 221/7542 в редакції наказу ДПА України від 20 квітня 2005 року № 145 у рядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів»відображається сума внесків, які платник єдиного податку зобов’язаний при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, за правилами, встановленими підпунктом 7.8.23 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідачем правильно –у відповідності із нормами діючого законодавства України про оподаткування, донараховані позивачу, як емітенту корпоративних прав, податкові зобов’язання з єдиного податку у зв’язку із виплатою дивідендів.

Аналогічну думку висловив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 лютого 2010 року № К-8406/07 при розгляді  аналогічної справи.

Таким чином, судом першої інстанції повно з’ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 червня 2010 року у справі № 2-а-1239/10/2770 залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу  може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний  текст судового рішення виготовлений  04 квітня 2011 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                          О.В.Дугаренко
                                 С.Ю. Яковенко

 

                                                             

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація