4 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спеціалізованого будівельного управління “Донбасоброббуд” про визнання роботи у шкідливих умовах праці та права на пенсію на пільгових умовах, за касаційною скаргою ОСОБА_1   на   рішення   Ворошилівського    районного   суду м. Донецька від 24 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від  29  березня  2004  року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою  на рішення  Ворошилівського  районного  суду м. Донецька від 24.12.2003 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.03.2004 р., яким  в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки відповідач не відносив професію маляра  до Списку НОМЕР_1 підприємств, цехів, професій, посад на підземних роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також не проводив атестації робочих місць з цього питання в структурному підрозділі, де працювала позивачка.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

 Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення у справі ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :