ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 березня 2011 року Справа № 2а-2446/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Рищенко А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та надання статусу учасника бойових дій, -
В С Т А Н О В И В :
28.01.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та надання статусу учасника бойових дій.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 07.12.1989 року по 25 липня 1992 року він проходив військову службу на офіцерській посаді військового фахівця на території Республіки Ангола (Південна Африка) та приймав участь у бойових діях. 10.12.2007 року Жовтневий районний військовий комісаріат в усній формі відмовив ОСОБА_1 у прийомі заяви про надання статусу учасника бойових дій. 11.12.2007 року позивач надіслав заяву про надання йому статусу учасника бойових дій до Дніпропетровського обласного військового комісаріату. Проте, 28.12.2007 року позивачу було відмовлено в присвоєнні статусу учасника бойових дій військовим комісаром Дніпропетровського обласного військового комісаріату.
Просить суд визнати бездіяльність щодо не вирішення питання комісією з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Дніпропетровського обласного військового комісаріату про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій неправомірною; присвоїти ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов’язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій.
У судове засідання сторони не з’явились, належним чином були повідомлені про дату, час, місце розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши наявні в справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити позов повністю з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист, складовою якого також є права та пільги, передбачені учасникам бойових дій, які згідно ст. 24, 64 Конституції України не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками, з огляду на рівність конституційних прав та свобод.
Згідно ст. 1 Угоди Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, яка набрала чинності для України 27.06.1996 року, дія цієї Угоди поширюється на інвалідів і учасників громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасників бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди.
Так, пунктом 1 пп. 1.1 вказаної Угоди, військовослужбовці, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, а також під час інших бойових операцій із захисту колишнього Союзу РСР, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн.
Відповідно до ст. 2 вищевказаної Угоди, категорії осіб, зазначених в статті 1 цієї Угоди, незалежно від того, на території держави якої із Сторін вони проживають, користуються пільгами і гарантіями, передбаченими національним законодавством Сторін і цією Угодою.
Відповідно Довідки Головного управління Міжнародного військового співробітництва від 30.12.2008 року № 335/5/1/12539, ОСОБА_1 знаходився в Анголі в якості спеціаліста по апаратурі визначення координат ЗРК Волга-3з 07.12.1989 року по 19.06.1992 року.
Згідно Довідки від 20.05.1992 року № 318/6, капітан ОСОБА_1 з 07.12.1989 року по невизначений час знаходився у довготривалому закордонному відрядженні.
Крім того, відповідно даних Послужного списку ОСОБА_1, він в період з 07.12.1989 року по 19.06.1992 року перебував на території Анголи (Південна Африка).
Відповідно до ст. 5 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захиствід 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
11.12.2007 року позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із письмовою заявою про встановлення статусу учасника бойових дій, у зв’язку з проходженням військової служби на офіцерській посаді військового фахівця на території Республіки Ангола (Південна Африка) в період з 07 грудня 1989 року по 19 червня 1992 року та участю у бойових діях.
Листом-відповіддю Дніпропетровського обласного військового комісаріату позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що у ОСОБА_1 відсутні необхідні архівні документи, що підтверджують безпосередню участь в бойових діях, крім того, період проходження військової служби на території Анголи не відповідає Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, де вказано, що на території Анголи бойові дії велися лише в період з листопада 1975 року по листопад 1979 року.
Проте, дані твердження відповідача є хибними, з огляду на наступне. Згідно п. 2 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, учасниками бойових дій визнаються також особи, які працювали чи перебували у відрядженні у державах, де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені Заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 03.09.2007 року про офіційне підтвердження того факту, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ними проходив військову службу на офіцерський посаді військового фахівця у період з 07 грудня 1989 року по 25 липня 1992 року у групі радянських військових фахівців на території Республіки Ангола та приймав участь у бойових діях.
Так, відповідно п. 10 Наказу Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 158 Про затвердження Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником та яких було визнано учасниками бойових дій.
У матеріалах справи міститься витяг з Федерального Закону Російської Федерації Про внесення змін до Федерального закону Про ветераніввід 02.10.2008 року, згідно якого були внесені зміни до Федерального Закону Російської Федерації Про ветеранівщодо визначення періодів бойових дій в Анголі - з листопада 1975 року по листопад 1992 року.
Отже, є загальновідомий факт, що в зазначений період у Республіці Ангола (Південна Африка) відбувався військовий конфлікт між Анголою та Південною Африканською Республікою, проходили бойові дії. А загальновідомі факти –це факти, які відомі широкому колу осіб, у тому числі і суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
В матеріалах справи міститься копія Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2010 року, справа № 2-о-16/2010, яким встановлено факт участі в бойових діях ОСОБА_1 на території Республіки Ангола (Південна Африка) у період з 07.12.1989 року по 19.06.1992 року. Дане рішення суду набрало законної сили станом на 03.11.2010 року.
Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддіввід 07.07.2010 року № 2453-VI, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови у вирішенні питання про визначення ОСОБА_1 учасником бойових дій, присвоєння статусу учасника бойових дій, видачі посвідчення є неправомірною.
Суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та надання статусу учасника бойових дій - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов’язати Дніпропетровський обласний військовий комісаріат присвоїти ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати йому посвідчення учасника бойових дій.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Суддя А.Ю. Рищенко