ц
Справа № 2-а –14265/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29вересня 2010 року м. Дніпропетровськ
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Відповідача - 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарпро визнання недійсним договору та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
28 жовтня 2009 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2009 року, надійшли матеріали справи за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарпро: визнання договору, що укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарвід 05.01.2005 року №05/01, недійсним на підставі ст. 207 ГК України, як укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарна користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 грошові кошти за отриманий товар у розмірі 565 210.00 грн., про що видати відповідний наказ; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у дохід держави на р/р 31119086800032 в банк"}' УДК Дніпропетровської області, м. Павлоград, код 24237540, МФО 805012, код платежу 21080000 грошові кошти в розмірі вартості товару в сумі 565 309,00 грн., про що видати відповідний наказ.
25.08.2010 року Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Заявою про зміну предмета адміністративного позову, в порядку статті 137 КАС України. В цієї заяві Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області просила суд: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЕДРПОУ НОМЕР_1) в доход держави 565 309 грн. 00 коп. за нікчемним право чином від 05.01.2005р. (на користь державного бюджету через Управління Державного казначейства у м. Павлограду, код 24237540, р/р 31113115700032, код платежу 24060300 Інші надходження); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкостар" (м. Павлоград, вул. Харківська, 3, код ЕДРПОУ 20243986) в доход держави грошові кошти в розмір 565 210 грн. 00 коп. за нікчемним право чином від 05.01.2005р. (на користь державного бюджету через Управління Державного казначейства у м. Павлограду, код 24237540, р/р 31113115700032, код платежу 24060300 Інші надходження).
Засновницькі документи ТОВ Інкостарта свідоцтво платника ПДВ від 10.12.2003р. № 03464697 рішенням Павлоградського міськрайсуду від 19.06.2006р. були визнані недійсними з моменту перереєстрації (тобто з 10.12.2003р.), припинено юридичну особу.
Рішенням Павлоградського міськрайсуду від 19.06.06 р., з урахуванням досліджених доказів та обставин справи, було встановлено, що ТОВ Інкостарза юридичною адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, 3 не знаходиться. Дане підприємство було перереєстроване на підставну особу - директора ОСОБА_2 з порушенням діючого законодавства.
В позовної заяві, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області, вказує на відсутність виробничих потужностей ТОВ Інкостар, складських приміщень та інші засоби необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства, відсутність реальних посадових осіб ТОВ Інкостар, які можуть виступати від імені підприємства, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до акту перевірки від 16.06.06р. наявність основних виробничих фондів у ФО-П ОСОБА_1 не встановлено (п.1.6); ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за своїм місцем проживання, тобто за адресою АДРЕСА_1 (п.п.1.4, 1.4.1); у період проведення перевірки з 01.01.05 по 26.03.06 ОСОБА_1 не використовувала працю найманих осіб (п.п.1.12, 2.2). Це свідчить про відсутність у самої ФО-П ОСОБА_1 виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності. Відображенням даного угоди в бухгалтерському та податкову обліку ФО-П ОСОБА_1 та включення податкових накладних виписаних ТОВ Інкостар, яке має ознаки фіктивного підприємництва, до складу податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 надало останній право скористатися податковим кредитом та занизити свої податкові зобов'язання перед бюджетом.
Відповідно до довідки про заборгованість ТОВ Інкостарза 2005 рік Відповідач-2 не здійснював сплату податків до бюджету та мав заборгованість перед бюджетом у сумі 153,42 грн.
Згідно з Актом перевірки пунктом 1.15, вбачається, що реалізація товару від ТОВ Інкостар, яка виступала у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_3 як постачальник товарів - вугілля, здійснювалась зі складу Постачальника, а в даному випадку ТОВ Інкостар. Але довідкі Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації зазначено, що об'єкти нерухомого майна на ім'я ТОВ Інкостарне зареєстровані.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі - продажу № 05/01 від 05.01.2005 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Інкостаряк господарська операція була здійснена з метою приховування незаконної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, з метою що суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідач-1 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 25.08.2010 р. подала до суду Заперечення на Заяву про зміну предмета адміністративного позову, в якому відмовилась визнати позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просила відмовити ДПІ в позовних вимогах.
Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю Інкостар, також, надало суду Заперечення на позовну заяву про визнання договору купівлі - продажу № 05/01 від 05.01.2005 року, в якому відмовилось визнати позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просило відмовити ДПІ в позовних вимогах.
Дослідивши матеріали та наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слідує відмовити із наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Актом перевірки Західно - Донбаської ОДПІ від 16.06.2006 року № 63-17/10-2575507900 „Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 по 23.05.2006р." встановлено, що одним із основних постачальників товарів ПП ОСОБА_1 виступало ТОВ „Інкостар" (стр.8 п.п 2.3.2 Акту).
Станом на день вчинення вказаного договору купівлі відповідач-2 був зареєстрований у встановленому порядку, перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби, та саме позивач мав за законом обов'язок здійснювати контроль за відповідачем-2 в частині звітування, сплати податків, знаходження за юридичною адресою, відповідності даних про керівника та головного бухгалтера відповідача-2 фактичним даним, а також впевнитися під час взяття на облік відповідача-2 в тому, що підприємство придбано (створено) з метою здійснення господарської діяльності, що відповідає дійсним намірам його засновників (учасників товариства).
Позивач просив суд стягнути з відповідача-1 коштів більше ніж вартість товару погоджена сторонами договору купівлі № 05/01 від 05.01.2005 р. без будь-якого обґрунтування таких вимог.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службизазначив наступне: у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ніш господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних; не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку; є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента; усі операції. зичені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу; достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).
При проведенні перевірки дотримання вимог законодавства оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (акт №63-17/10-2575507900 від 16.06.2006 р.) працівниками Західно-Донбаської ОДПІ, встановлено факт укладення між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інкостар(Відповідач -2) договору купівлі №05/01 від 05.01.2005р. Згідно первинних документів (податкових накладних, накладних) Відповідачем-2, на виконання даного договору, здійснено поставку вугілля на загальну суму 565 309,00 грн., що підтверджується :
податковою накладною від 28.02.2005р. № 03 та накладною від28.02.05р на
загальну суму 334 985,63 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 55830,94 грн.);
податковою накладною від 31.03.2005р. № 07 та накладною від31.03.05р на
загальну суму 107 222,27 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 17 870,38 грн.);
податковою накладною від 14.06.2005р. № 11 та накладною від14.06.05р на
загальну суму 80 201,52 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 13 366,92 грн.);
податковою накладною від 12.07.2005р. № 21 та накладною від12.07.05р на
загальну суму 42 899,58 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 7 119,93 грн.).
За отриманий товар фізична особа-підприємець ОСОБА_1 розрахувалася з ТОВ Інкостарготівкою в розмірі 565 210,00 грн., що підтверджується квитанціями прибуткових касових ордерів :
№07 від 02.02.05р. на суму 49 000,00 грн.,
№03 від 02.02.05р. на суму 65 000,00 грн.,
№13 від 11.02.05р. на суму 20 000,00 грн.,
№17 від 17.02.05р. на суму 45 000,00 грн.,
№21 від 18.02.05р. на суму 30 000,00 грн.,
№25 від 03.03.05р. на суму 49 000,00 грн.,
№31 від 14.03.05р. на суму 4 010,00 грн.,
№23 від 01.03.05р. на суму 49 500,00 грн.,
№33 від 31.03.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№29 від 10.03.05р. на суму 30 000,00 грн.,
№27 від 07.03.05р. на суму 30 000,00 грн.,
№37 від 01.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№33 від 04.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№41 від 05.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№43 від 05.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№45 від 06.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№47 від 07.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№49 від 08.04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№51 від 11,04.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№62 від 29.07.05р. на суму 1 000,00 грн.,
№60 від 27.07.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№61 від 28.07.05р. на суму 1 000,00 грн.,
б/н від 21.08.05р. на суму 9 700,00 грн.,
№76 від 15.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№73 від 14.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№78 від 19.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№83 від 21.09.05р. на суму 2 000,00 грн.,
№80 від 20.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№72 від 12.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№70 від 08.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№68 від 07.09.05р. на суму 10 000,00 грн.,
№67 від 06.09.05р. на суму 10 000,00 грн.
Як зазначено в акті перевірки від 16.06.06р. наявність основних виробничих фондів у ФО-П ОСОБА_1 не встановлено (п.1.6); ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за своїм місцем проживання, тобто за адресою м. Павлоград, вул. Горького, 59 (п.п.1.4, 1.4.1); у період проведення перевірки з 01.01.05 по 26.03.06 ОСОБА_1 не використовувала працю найманих осіб (п.п.1.12, 2.2). За думкою позивача, це свідчить про відсутність у самої ФО-П ОСОБА_1 виробничих потужностей для здійснення фінансово-господарської діяльності. Позивач вказує у своєї тпозовної заяві, що відображенням даної угоди в бухгалтерському та податкову обліку ФО-П ОСОБА_1 та включення податкових накладних виписаних ТОВ Інкостар, яке має ознаки фіктивного підприємництва, до складу податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 надало останній право скористатися податковим кредитом та занизити свої податкові зобов'язання перед бюджетом.
Правочин (договір купівлі № 05/01 від 05.01.2005 р.) між відповідачем-1 та відповідачем-2 був вчинений 05.01.2005 р., а позов до суду поданий понад строк, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України. З цього питання позивач свої вимоги нічим не обґрунтовує, тоді як відповідач-1 наполягає на застосуванні строку позовної давності, якщо суд за якимось підставами знайде підстави вважати цей правочин нікчемним.
Відповідач-1 не може за Конституцією та законами України нести відповідальність за дії чи бездіяльність інших юридичних осіб та не має за законом прав перевіряти діяльність своїх контрагентів на предмет дотримання ними чинного законодавства.
Згідно ст. 70 КАСУ встановлений принцип належності та допустимості доказів, який свідчить, що залежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть стверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Стаття 72 КАСУ надає право адміністративному суду спиратися на вирок суду по кримінальній справі щодо фактів, встановлених ним.
За правилами ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво передбачає створення або придбання юридичних осіб з метою покриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
У позовній заяві, крім констатації факту перереєстрації ТОВ Інкостарз порушенням чинного законодавства не вказано яку саме незаконну діяльність, або заборонену діяльність здійснював Відповідач-2 та чим це підтверджується.
Згідно рішення Павлоградського міжрайонного суду Дніпропетровській області від 19.06.2006 р. громадянин ОСОБА_2 визнав себе причетним до діяльності ТОВ Інкостаркод ЄДРПОУ 20243986 (Відповідач-2), був допитаний судом як директор цієї юридичної особи, підтвердив, що підписував документи щодо діяльності цього підприємства, але з цього рішення суду та наведених пояснень ОСОБА_2 не вбачається саме які документи він підписав.
Згідно рішення Павлоградського міжрайонного суду Дніпропетровській області від 19.06.2006р хвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 судовий збір в сумі 17 грн.
Таким чином, ці особи визнані такими, які несуть цивільну відповідальність за правові наслідки, які виниклі із створення та діяльності ТОВ Інкостар.
Як зазначено в п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" "доказом спрямованості умислу суб'єкту оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим орган ом відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації та інше".
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).
За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамивизначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-ХІІ об'єднані державні податкові інспекції мають право звертатися до суду із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за недійсними угодами.
Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, на які в апеляційній скарзі плався Позивач вказано, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно лягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється щодо встановлення факту здійснення фіктивного підприємництва без попереднього вирішення цього питання за кримінально-процесуальним законодавством, на відміну від встановлення факту вчинення фіктивного правочину, оскільки це різні поняття за змістом та правовими наслідками.
Здійснення дозволеної (підприємницької діяльності), а саме щодо поставки енергетичного вугілля для його подальшого використовування виключно для суспільно значимих корисних потреб (опалення у приватному секторі, виробництво теплової та електричної енергії) навіть з порушенням порядку перереєстрації юридичної особи - не є достатньою підставою для задоволення позову.
Ретельно вивчивши надані суду документи сторонами по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Відповідача - 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостар про: визнання договору, що укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарвід 05.01.2005 року №05/01, недійсним на підставі ст. 207 ГК України, як укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інкостарна користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 грошові кошти за отриманий товар у розмірі 565 210.00 грн.; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у дохід держави на р/р 31119086800032 в банк"}' УДК Дніпропетровської області, м. Павлоград, код 24237540, МФО 805012, код платежу 21080000 грошові кошти в розмірі вартості товару в сумі 565 309,00 грн., задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Р.А. Барановський