У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у цивільних справах у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

            ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з лютого до грудня 2001 року мешкали із ОСОБА_2 разом у неї вдома, вели сумісно господарство, на початок листопада 2001 року вона дізналась про те, що вагітна, повідомила про це відповідача, а 17 листопада 2001 року подали до Стужицької сільської ради заяву про одруження. 

         У грудні 2001 року ОСОБА_2 поїхав додому, а повернувшись  15 лютого 2002 року відмовився від одруження, але своє батьківство не заперечував. 29 червня 2002 року вона народила сина ОСОБА_3, однак відповідач відмовився від реєстрації свого батьківства.

         Позивачка просила суд визнати відповідача батьком її сина та стягнути на її користь аліменти на дитину до повноліття, починаючи з серпня 2002 року.

         Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2002 року позов задоволено у повному обсязі.

         Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2003 року на підставах наданих доказів, рішення районного суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

         У касаційній скарзі ОСОБА_2 ухвалені по справі судові рішення просить скасувати,  призначити судово-медичну експертизу для встановлення факту походження дитини  позивачки, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи скарги ОСОБА_2 не дають підстав для висновку, що судами  першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги про необхідність призначення судово-медичної експертизи в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2003 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України:                                     Є.Ф. Левченко

                            Ю.Л. Сенін

                            Л.І. Охрімчук