У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у цивільних справах у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу квартири

в с т а н о в и л а :

            ОСОБА_1звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу АДРЕСА_1 нотаріально посвідченого 29 січня 2003 року.

         В обґрунтування позову посилався на те, що придбав вказану квартиру за власні кошти, але через те, що за станом здоров'я не має слуху та мови при оформленні угоди не зрозумів суть укладеного договору, в якому ОСОБА_2 зазначена як покупець ½ квартири.

         Позивач просив визнати недійсним договір купівлі продажу від 29 січня 2002 року, в частині придбання частки спірної квартири на ім'я ОСОБА_2

         Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2003 року визнано договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 29 січня 2002 року, в частині придбання частини даної квартири на ОСОБА_2 - недійсним.

         Визнано право власності за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру.

         Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2003 року - без зміни. 

         У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Спростовується матеріалами справи та є безпідставними доводи ОСОБА_2 про порушення судами першої інстанції положень ст. 172 ЦПК України, 1963 р., який був чинним на час розгляду справи, про вирішення спору без її присутності.

Оскаржувані рішення судами ухвалені з додержанням норм процесуального права та відповідно норм матеріального права.

Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України:                                     Є.Ф. Левченко

                            Ю.Л. Сенін

                            Л.І. Охрімчук