Справа № 2а/2570/2772/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 р.
м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
при секретарі Тищенко М.В.,
за участі представника позивача
та представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рубус» до Прилуцької об’єднаної Державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
23.05.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Рубус» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі – Прилуцька ОДПІ) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2011 № 0000022300/4 та № 0000012300/5. Свої вимоги позивач мотивує тим, що Прилуцькою ОДПІ неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем не допускалися порушення вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України. Крім того, перевіряючими не досліджено всіх доказів в сукупності, а вибірково взяті документи та описано в акті лише ті факти, які на їх думку не підтверджують правочину, при цьому докази, які надавалися підприємством стосовно реальності здійснення операцій за укладеним правочином не приймалися та не відображені в акті перевірки, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Прилуцькою ОДПІ правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач, як юридична особа 26.01.2005 зареєстрований виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області (далі – ДПА в Чернігівській області) на підставі вимог п. п. 1,3-4 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 № 355 та згідно з Дозволом Голови ДПА в Чернігівській області від 16.11.2010 № 104 та наказом Голови ДПА в Чернігівській області від 23.11.2010 № 542 про проведення перевірки головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержанних злочинним шляхом, ДПА в Чернігівській області ОСОБА_1 проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 30.06.2010 по взаємовідносинах з приватним підприємством «Тодель-17» (далі – ПП «Тодель-17»). За результатами перевірки складено акт від 23.12.2010 № 74/35-014/33358351 (далі – акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 22.05.1997 № 238/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 238/97-ВР), що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року та 2008 рік на суму 1 340 812,50 грн.;
п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон про ПДВ), що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість в сумі 1 072 650,00 грн. У тому числі у липні 2008 року – 1 072 650,00 грн.
Не погоджуючись з висновками зазначеними в акті перевірки, позивачем 30.12.2010 подано до ДПА в Чернігівській області заперечення, однак 06.01.2011 ДПА в Чернігівській області надало позивачу відповідь № 34/10/35-30, якою висновки в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог Закону № 238/97-ВР та Закону про ПДВ залишені без змін.
На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.2011 № 0000012300/4, у зв’язку з чим визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в розмірі 1 340 813,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 335 203,25 грн. та № 0000012300/5, у зв’язку з чим визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 072 650,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 268 162,50 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 21.01.2011 подано до ДПА в Чернігівській області скарги № 06/01 та № 07/01, в яких останній просив скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Прилуцькою ОДПІ, однак 10.02.2011 ДПА в Чернігівській області рішенням про результати розгляду скарг № 239/10/25-020, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивач не погоджуючись з рішенням ДПА в Чернігівській області, 21.02.2011 подав скарги № 04/02 та № 05/02 на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України.
Державна податкова адміністрація України, 12.04.2011 рішенням про результати розгляду скарг № 7016/6/25-0115, залишає без змін податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 12.01.2011 № 0000012300/4 та № 0000012300/5 та рішення ДПА в Чернігівській області від 10.02.2011 № 239/10/25-020, прийняте за розглядом скарг, а скарги – без задоволення.
Судом встановлено, що невиїзна документальна перевірка позивача по взаємовідносинах з ПП «Тодель-17» проведена з врахуванням даних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за період з 01.04.2008 по 30.06.2010, даних АІС «Податки» та даних попередніх планових виїзних перевірок позивача, проведених співробітниками Прилуцької ОДПІ та ДПА в Чернігівській області, а саме: Акт перевірки з додатками від 24.04.2009 № 502/23-33358351 (період що перевірявся - з 01.10.2006 по 31.12.2008) та Акт перевірки з додатками від 01.11.2010 № 1111/23-33358351 (період що перевірявся - з 01.01.2009 по 30.06.2010).
З матеріалів справи вбачається, що на запит ДПА в Чернігівській області від 06.10.2010 № 1670/10/35-30 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань проведення фінансово-господарських операцій з ПП «Тодель-17», 19.10.2010 позивачем надано відповідь за № 04/10 (вх. № 1277/10 від 21.10.2010), що позивач не має можливості надати копії первинної бухгалтерської документації та договори за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, так як згідно з наказом № 1/01-10 від 21.01.2010 та актом від 21.01.2010 документи були знищені, у зв'язку з проходженням терміну зберігання бухгалтерських документів, з відсутністю приміщень для зберігання та відсутністю коштів для оплати послуг зберігання стороннім організаціям.
Однак, при проведенні співробітниками Прилуцької ОДПІ планової документальної перевірки позивача за період з 01.10.2006 по 31.12.2008, підприємством було надано документи щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Тодель-17» у червні-липні 2008 року на загальну суму 6 435 899,49 грн., в тому числі податок на додану вартість (далі – ПДВ) 1 072 660,91 грн.
Обсяг придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «Тодель-17» за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, визначений позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість в сумі 5 363 250,00 грн. без ПДВ. ПДВ у вартості придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «Тодель-17» за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, визначений позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, в сумі 1 072 660,91 грн.
В матеріалах справи наявна постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 13.08.2010 по справі № 1-801/2010г. щодо ОСОБА_2, в якій зазначено, що «...ОСОБА_2 здійснив фіктивне підприємництво, тобто придбав суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності...
Підсудний ОСОБА_2, створивши суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Тодель-17» за грошову винагороду в розмірі 120 грн., які одержував від невстановленої в ході досудового слідства особи щотижня за час діяльності підприємства... передав всі статутні документи й печатку підприємства невстановленій в ході досудового слідства особі, яка використала дане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, що знайшло вираження в переведенні коштів з безготівкової форми в готівкову, а також в здійсненні діяльності від імені суб'єкта, господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької діяльності самостійно, як це визначено чинним законодавством...».
Крім того, в своєму поясненні, наданому 29.09.2010 на ім'я начальника Управління податкової міліції ДПА в Луганській області, ОСОБА_2 зазначив наступне: «... малознайомий чоловік по імені ОСОБА_1 запропонував мені (ОСОБА_2) стати директором підприємства (зареєструвати на себе) ПП «Тодель-17» на що я погодився. В подальшому фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався. Також я з маловідомим мені чоловіком відкрили в банку «Фінанси та Кредит» особовий рахунок. Всю діяльність здійснював ОСОБА_1, я ніякого відношення до підприємства ПП «Тодель-17» не мав, хоча був (формально) директором. Фінансових операцій з TOB «Рубус» не здійснював, з представниками зазначеного підприємства не зустрічався. Печатка знаходилась у малознайомого мені чоловіка на ім’я ОСОБА_1. Анкетних даних чи якої не будь іншої інформації на ім’я ОСОБА_1 мені не відомо...».
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України визначено, що фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до ч. 5 цієї статті - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 2 статті 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вищевикладене, використання позивачем первинних документів ПП «Тодель-17», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, та реальною метою якого є фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.
Тобто, при документальному оформленні позивачем правочину щодо придбання товару (робіт, послуг) від ПП «Тодель-17», стосовно діяльності якого набув законної сили вирок суду, і не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦК України, а операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мають на меті реальної поставки товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю тa впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктом 2 статті 3 Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 4 цього ж Закону одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, є принцип превалювання сутності над формою, а саме: «...операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми».
Відповідно до ст. 9 Закону, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування (оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». Такі первинні документи «... повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 встановлено:
п.п. 1.2 п.1 – «...Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів...»;
п.п. 2.1 п. 2 – «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції...»;
п.п. 2.4 п.2 – «Первинні документи... для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»;
п.п. 2.16 п. 2 – «Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам...».
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що первинні документи, складені між позивачем та ПП «Тодель-17» на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З урахуванням зазначеного результати вчинення недійсного правочину не відображаються в бухгалтерському та податковому обліку.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу.
Статтею 3 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст. 42 Господарського Кодексу України, підприємництво визначене як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а стаття 142 цього Кодексу вказує на те, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, який визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Законом України від 22.05.1997 № 283/97-ВР визначено наступне:
п. 5.1 ст. 5 – «Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості робіт, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності»;
п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 - до складу валових витрат включаються: «Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)...»;
Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку в межах якої здійснюється компенсація вартості продукції (робіт, послуг).
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР передбачено, що «Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону»;
Пункт 10.1 ст. 10 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР вказує, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон про ПДВ) визначено наступне:
п. 3.1. ст. 3 «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
3.1.1. поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України...»;
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...»
Згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією...»;
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, із змінами і доповненнями, визначено, що: «Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість...; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку; всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою».
Крім того, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Отже, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість операції є поставка товарів або послуг та місце їх надання отримувачу.
Документи щодо придбання товару, які були оформлені між позивачем та ПП «Тодель-17», не відповідають визначеним вимогам частин 1, 5 статті 203 ЦК України, оскільки такими документами обумовлюється реалізація товарів ПП «Тодель-17», яке створене, як визначено Ленінськоим районним судом м. Луганська, згідно вироку від 13.08.2010 по справі 1-801/2010г., без наміру здійснення господарської діяльності, і не мало на меті реальну поставку товару, а ПП «Тодель-17» не мало на меті проводити фінансово-господарську діяльність, а було створене для прикриття незаконної діяльності, а тому не могло брати участь у здійснені господарських операцій на користь позивача.
Таким чином суд приходить до висновку про правомірність прийнятих Прилуцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 12.01.2011 № 0000012300/4 та № 0000012300/5, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис О.М. Тихоненко
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Тихоненко