Справа № 2а/2570/3137/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
суддів Зайця О.В., Клопота С.Л.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України, третя особа –Державна податкова адміністрація України про визнання дій незаконними та стягнення незаконно утриманого податку, -
В С Т А Н О В И В :
08.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України, третя особа –Державна податкова адміністрація України про визнання дій Державної судової адміністрації України щодо утримання з його вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, що складає 43566,39 грн. - незаконними та стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача 43566,39 грн. незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 31 серпня 2000 року ОСОБА_1 працював на посаді голови Чернігівського районного суду Чернігівської області. На підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 02 грудня 2010 року №2762-VI позивач звільнений з посади судді у відставку, відповідно до п. 9 ч.5 статті 126 Конституції України. Наказом голови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року №118 повноваження позивача на посаді судді і голови районного суду припинені, у зв’язку з відставкою. При виході у відставку позивачу була нарахована вихідна допомога в розмірі 290442,60 грн., з якої при її виплаті, утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 43 566,39 грн. Вказані дії Держаної судової адміністрації України щодо утримання податку з нарахованої позивачу вихідної допомоги вважає незаконними, оскільки у відповідності до ч. 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку виплачується вихідна допомога без сплати податку. Утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходу фізичних осіб в розмірі 15 % проводилось відповідно до листа Державної податкової адміністрації України та п. 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів. Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного статусу його життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді, а незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Згідно з частиною 11 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України, в тому числі і суддів у відставці, і не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України. Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв’язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» слід розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів внесення змін до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, в тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Державної судової адміністрації України та її територіального управління в Чернігівській області проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив, що у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жоден нормативно-правовий акт не покладає на Державну судову адміністрацію України та її територіальне управління в Чернігівській області повноважень щодо здійснення компенсацій утриманого податку з вихідної допомоги судді або ж перерахування такого податку до Державного бюджету України. Таким чином, вимоги позивача до Державної судової адміністрації України та її територіального управління в Чернігівській області щодо визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії щодо стягнення незаконно утриманого податку з вихідної допомоги позивача є безпідставними.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с. 30), причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи – Державної податкової адміністрації України проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку. Закон України «Про статус суддів», згідно з преамбулою, визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, і не є законом про оподаткування. З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» лише встановлено певний порядок виконання конституційного обов'язку кожного громадянина щодо сплати податку з одержуваного доходу, а не обмежено та не звужено будь - які права, гарантії та свободи громадян, включаючи суддів. Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику відповідно до умов трудового або цивільно - правового договору. Водночас, у п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» наведено вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, у якому пільг з оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум вихідної допомоги при виході суддів у відставку не міститься. В той же час, п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника Державної судової адміністрації України та її територіального управління в Чернігівській області і представника третьої особи –Державної податкової адміністрації України, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді голови Чернігівського районного суду Чернігівської області, що підтверджується довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 26.05.2011 року № 03-38/746 (а.с.10).
На підставі постанови Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» позивач звільнений з посади судді у відставку, відповідно до п. 9 ч.5 статті 126 Конституції України (а.с.11-14).
Наказом голови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року №118 «Про звільнення у відставку судді Салая М.Г.» повноваження позивача на посаді судді і голови районного суду припинені з 21 грудня 2011 року, у зв’язку з відставкою (а.с. 15).
Відповідно до п.3 статті 43 Закону України від 15.12.1992 року № 2862-XII “Про статус суддів” (далі – Закон № 2862-XII) при виході у відставку позивачу була нарахована вихідна допомога за 30 повних років на посаді судді в розмірі 290442,60 грн., з якої при її виплаті утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15 %, що становить 43 566,39 грн., що підтверджується довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 26 травня 2011 року №03-38/746 (а.с.10).
Проте суд не може погодитись з такою позицією відповідачів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, як осіб публічної служби, покладено на державу.
Право на отримання вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку передбачене статтею 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII "Про статус суддів" (далі – Закон №2862-XII) (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), за якою судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб є Закон України від 22 травня 2003 року №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889-IV).
У п.4.2. ст.4 Закону №889-IV викладено виключний перелік доходів, що включені до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до п.п. 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів.
При цьому суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, вихідна допомога судді у зв’язку з відставкою носить разовий характер та за своєю природою є державною соціальною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального статусу працюючого судді.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №2862-XII, гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального, соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Частини 7 та 8 ст. 14 Закону України від 07.02.2002 року № 3018–III «Про судоустрій України» (далі – Закон №3018–III) (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) передбачають, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.
Закон №2862-XII є спеціальним законом у даних правовідносинах, оскільки стосується прав та обов’язків осіб, які виконують функції держави по здійсненню правосуддя, тому дії відповідача є незаконними і такими, що порушують права відповідача як судді у відставці щодо гарантій незалежності, а саме щодо матеріального забезпечення.
Рішенням Конституційного суду України від 11.10.2005 року зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону №2862-XII та ч.8 ст.14 Закону № 3018–III треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, в тому числі заходи їх правового захисту чи матеріального і соціального забезпечення.
Крім того, частина 6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є адресною державною соціальною допомогою в розумінні Закону №889-IV, що виплачується конкретній особі, а тому не включається до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку.
Таким чином, посилання представника Державної податкової адміністрації України на підпункт 22.2 статті 22 Закону №889-IV, відповідно до якого в разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, є безпідставним.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Оскільки, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, тому суд дійшов висновку про протиправність дій Державної судової адміністрації України щодо оподаткування вихідної допомоги позивача в розмірі 15% на підставі Закону №889-IV та відповідно сума утриманого податку в розмірі 43566,39 грн., підлягає стягненню на користь позивача.
Стаття 11 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ст. 43 Податкового кодексу України орган Державного казначейства України здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» в сумі 43566,39 грн. незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень не довели правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України, третя особа –Державна податкова адміністрація України, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України, третя особа - Державна податкова адміністрація України - задовольнити повністю.
Визнати дії Державної судової адміністрації України щодо утримання з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, що складає 43566,39 грн., неправомірними.
Зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» в сумі 43566,39 грн. незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 43566,39 грн. незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Головуюча суддя: Падій В.В.
Судді: Заяць О.В.
Клопот С.Л.