ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"31" січня 2008 р. Справа № А6/016-08
10.50 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поднєбес О.В.
розглянувши адміністративну справу № А6/016-08
за позовом Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Київського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ
до ВАТ "Автомобіліст", м. Обухів
про стягнення 50982,25 грн.
Представники:
позивача: Ясеницька І.С. (дов.№03-231/4.54)
відповідача: не з’явився
прокурора: Сазанова С.В. (посв.№143 від 15.08.2005р.)
Обставини спору:
Прокурор Обухівського району в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ВАТ "Автомобіліст", м. Обухів (далі - відповідач) про стягнення 50982,25 грн.
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 21.01.2008 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.
Представник відповідача без поважних причин в судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи ухвалою суду від 21.01.2008р не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду від 22.01.08р. за № 68.
Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
встановив:
Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Здійснювати же зазначений контроль неможливо без стягнення Фондом соціального захисту інвалідів (його територіальними відділеннями) штрафних санкцій з підприємств, установ і організацій.
З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до господарських судів з позовами про стягнення відповідних штрафних санкцій.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з частиною 1 статті 19 згаданого Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.
Разом з тим, на підприємство покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів в силу приписів Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.
Так, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (пункт 14 Положення); розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (пункт 3).
Отже, хоча чинне законодавство України обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів й покладає на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Зокрема, наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників” (далі –Інструкція).
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
Прокуратурою Обухівського району проведено перевірку додержання ВАТ „Автомобіліст” вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Під час перевірки було встановлено. Що в 2006 році відповідач не виконав норматив встановлений ст 19 зазначеного закону, що підтверджується даними Державної статистичної звітності (форма №10-ПІ).
Згідно з даними, наданої відповідачем державної статистичної звітності середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 94 чоловіки, тобто відповідно до ч.1 ст.19 Закону норматив робочих місць для інвалідів 4.
Середньорічна заробітна плата складає 15896,81 грн., згідно з даними, наданої відповідачем Державної статистичної звітності.
Таким чином, за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інваліда і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2007р. повинен був самостійно сплатити адміністративно –господарськую санкцію у розмірі 47690,43 грн.
Стаття 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зазначає,що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Так як відповідач порушив терміни сплати адміністративно –господарських санкцій на 247 днів, він повинен сплатити пеню у розмірі 3291,82 грн.
Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилась заборгованість у розмірі 50982,25 грн.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Автомобіліст”() на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, р/р31212230700449 в ГУДКУ по Київській області МФО 821018, код ЄДРПОУ 19023989) 50982 (п’ятдесят тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 25 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.02.2008 року.