У Х В А Л А |
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
29 вересня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Київвтормет” про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2 жовтня 2003 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2003 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 2 жовтня 2003 року, яким в позові відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, представник ЗАТ “Київвтормет” вказує на те, що судові рішення, на його думку, є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером ЗАТ “Київвтормет”. В березні 1999 року про проведення чергових зборів акціонерів він був належним чином повідомлений, і його заява про включення до порядку денного зборів певних питань була розглянута виконавчим органом товариства.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що організація та проведення зборів акціонерів ЗАТ “Київвтормет” в березні 1999 року була здійснена у відповідності до вимог закону.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 2 жовтня 2003 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
|
Є.Ф. Левченко |
|
Л.М. Лихута |
|
Я.М. Романюк |