ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року    Справа № 2а/0370/1485/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання – Чміль І.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Килиби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2011 року №0000031701,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Турійського відділення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 24 січня 2011 року за №0000031701, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 57 108 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією 10 січня 2011 року проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД ОСОБА_4 за період з           1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме, в книзі обліку доходів і витрат не оприбутковано у день одержання 11 421,60 грн. готівкових коштів. За наслідками перевірки 24 січня 2011 року відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення за №0000031701, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 57 108 грн. Висновки податкового органу позивач вважає неправомірними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення вважає нечинним, оскільки згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємці здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Однак, при проведені перевірки, перевіряючими не виявлено та не відображено в акті перевірки день отримання готівкових коштів, не встановлено хто і за які виконані роботи розраховувався готівковими коштами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Додатково пояснили, що всі розрахунки проводилась позивачем тільки в безготівковій формі, а розбіжності між обсягами виручки, вказаними в звітах та обсягами виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок виникла у зв’язку з арифметичною помилкою. Крім того, звіт суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку не є податковою декларацією, а лише документом, що засвідчує обсяги грошових надходжень з метою їх обмеження відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» річним розміром у 500 000 грн. Чинним законодавством не передбачено подачі уточнюючих звітів з метою внесення до звітів виправлення допущених помилок. Просили позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на позов від 15 червня 2011 року та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що перевіркою підтверджено не оприбуткування підприємцем ОСОБА_4 готівкової виручки в книзі обліку доходів та витрат на загальну суму 11 421,60 грн., з них 6 342,55 грн. за 2008 рік, 299,05 грн. за 2009 рік та 4 780 грн. за 3 квартал 2010 року. Просили відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Суб’єкт господарської діяльності-фізична особа ОСОБА_4 зареєстрований             27 грудня 2005 року як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується розпорядженням Турійської районної державної адміністрації, перебуває на податковому обліку з 27 грудня 2005 року та є платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб та збору на забруднення навколишнього природного середовища.

На підставі направлень, виданих Ковельською міжрайонною державною податкової інспекцією 10 січня 2011 року проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД ОСОБА_4 за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт за НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а саме, в книзі обліку доходів і витрат не оприбутковано у день одержання 11 421,60 грн. готівкових коштів.

За наслідками перевірки Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією 24 січня 2011 року сформовано податкове повідомлення-рішення за №0000031701, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 57 108 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення 02.02.2011 року підприємець ОСОБА_4 оскаржив до Державної податкової адміністрації у Волинській області, яка рішенням від 24.03.2011 року за №К/184/25-006 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2011 року за №0000031701, а скаргу - без задоволення. 04.04.2011 року позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням від 19.04.2011 року за №3983/К/25-0418 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 24 січня 2011 року за №0000031701 та рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області від     24 березня 2011 року залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до абзацу десятого пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкт малого підприємництва - юридична особа зобов’язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Згідно пункту 2.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно пункту 1.1 даного Положення, книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Судом встановлено, та не заперечується представниками сторін, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ведеться книга обліку доходів і витрат за №1346 від 30 грудня 2005 року.

Пунктом 9 Наказу Державної податкової адміністрації України №599 від 29 жовтня 1999 року «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» встановлено, що протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі державної податкової служби, а при надсиланні звіту поштою - дата відправки на штампі відділення зв’язку.

На виконання вимог даного Наказу фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подавав до Турійського відділення Ковельської МДПІ звіти суб’єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку.

Перевіркою встановлено невідповідність сум виручки зазначених у звітах суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку із банківськими документами, а саме: в 2008 році у звіті вказана сума 275 954 грн., а виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок складала 269 611,45 грн.; в 2009 році у звіті вказана сума 247 904,15грн., а виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок складала 247 605,10 грн. та в 2010 році у звіті вказана сума 285 471,01 грн., а виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок складала 280 691,01 грн.

Представниками позивача не заперечується факт зазначення у звітах суб’єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку більшої суми виручки ніж підтверджується банківськими документами, а розбіжності між обсягами виручки, вказаними в звітах та обсягами виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок виникла у зв’язку з арифметичною помилкою.

Також, як підтверджується матеріалами справи, всі розрахунки проводились позивачем тільки в безготівковій формі. Отже, твердження відповідача про отримання позивачем виручки готівкою не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та спростовується матеріалами справи, в тому числі і актом перевірки від 10 січня 2011 року, в якому не відображено та не виявлено день отримання готівкових коштів, не встановлено хто і за які виконані роботи розраховувався готівковими коштами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд погоджується із твердженням представників позивача, що звіт не є податковою декларацією в розумінні Податкового кодексу України (п.46.1), а отже, виправити допущену в нього помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку (як це передбачено п. 50.1 ПК для помилок, виявлених у податкових деклараціях/розрахунках) неможливо. Крім того, подання уточнюючого Звіту не передбачене ні Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", ні Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Приймаючи  рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб’єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Турійського відділення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №0000031701 від 24 січня 2011 року як таке, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Турійського відділення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції №0000031701 від         24 січня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 04 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий                                                             О.А.Лозовський