ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2540/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;
відповідача : ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Адіріб"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання бездіяльності протиправною
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Адіріб" (далі - ТОВ "Адіріб") до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання бездіяльності протиправною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державною податковою інспекцією у м. Вінниці відмовлено в реєстрації Товариства платником податку на додану вартість та станом на момент звернення до суду не було видано ні свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, ні надано аргументованої відповіді у зв'язку з чим реєстрація не відбулась.
14 червня 2011 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету адміністративного позову, у якій просив: визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці, що полягає у невидачі свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Адіріб» до 26 листопада 2010 року; зобов’язати ДПІ у м. Вінниці зареєструвати ТОВ «Адіріб» платником податку на додану вартість з 26 листопада 2010 року; зобов’язати ДПІ у м. Вінниці видати свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Адіріб» з 26 листопада 2010 року.
Враховуючи відповідність поданої заяви вимогам статті 137 КАС України, суд прийняв подану представником позивача заяву про зміну предмету адміністративного позову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмету адміністративного позову.
Представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що ТОВ "Адіріб" при заповненні реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 16 листопада 2010 року не було дотримано підпункт 14.1 пункту 14 наказу Державної податкової адміністрації України №79 від 01 березня 2000 року, яким затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість. Відтак, податковим органом обґрунтовано відмовлено ТОВ «Адіріб» в реєстрації платником податку на додану вартість.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
15 жовтня 2010 року ТОВ "Адіріб" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №643485 (а.с. 9). Згідно з довідкою ДПІ у м. Вінниці вих. №50768 від 19 жовтня 2010 року, ТОВ "Адіріб" було взято на облік як платника податків (а.с.11).
З матеріалів справи випливає, що позивачем 16 листопада 2010 року до державної податкової інспекції у м. Вінниці подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.
ДПІ у м. Вінниці позивача в якості платника податку на додану вартість зареєстровано не було, про що прийняте відповідне рішення вих. №49417/10/15-2 від 19.11.2010 року (а.с.39). У рішенні ДПІ у м. Вінниці визначені наступні підстави неприйняття до розгляду реєстраційної заяви позивача від 16 листопада 2010 року: у поданій реєстраційній заяві не вказано загальної суми від здійснення операцій з поставки товарі (послуг); не вказано дати початку здійснення операцій; не вірно вказано бажану дату реєстрації платником податку на додану вартість; не встановлено місця знаходження.
Про вказане рішення ДПІ у м. Вінниці повідомило позивача, про що свідчить подання позивачем до податкового органу 22 листопада 2010 року іншої реєстраційної заяви, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що позовні вимоги стосуються лише реєстраційної заяви, поданої позивачем 16 листопада 2010 року, тому судом досліджувалися лише ті докази, які мають відношення до даних правовідносин, не даючи при цьому оцінки діям податкового органу з приводу розгляду реєстраційної заяви від 22 листопада 2010 року.
Так, спеціальним законом, який визначав основні положення реєстрації платником податку на додану вартість, був Закон України "Про податок на додану вартість" (підлягає застосуванню, оскільки на момент виникнення спірних відносин був чинним).
Відповідно до статті 2 цього Закону, платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Згідно із пунктом 9.4 статті 9 Закону, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 Закону (що передбачає випадки обов'язкової реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість), як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку є платником податку на додану вартість.
При цьому, на момент виникнення спірних відносин порядок реєстрації платників податку на додану вартість, а також підстави для відмови у такій реєстрації врегульовувалися Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції від 01.01.2009 року). Даним Положенням конкретизовано процедуру проведення реєстрації платником податку на додану вартість.
Пунктом 7 даного Положення визначено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання.
Реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість". Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ направляється особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу (пункт 13 Положення).
У заяві про реєстрацію зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також указується один із способів отримання свідоцтва про податкову реєстрацію - поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.
Проте, в ході судового розгляду судом встановлено, що у реєстраційній заяві від 16 листопада 2010 року позивачем не заповнено окремі її пункти. Зокрема, не зазначено загальної суми від здійснення операцій з поставки товарі (послуг), не зазначено дати початку здійснення операцій (що підтверджується реєстраційною заявою (а.с.35).
При цьому, підпунктом 13.1 пункту 13 даного Положення передбачено, якщо особа реєструється добровільно, то така особа може вказати у реєстраційній заяві дату, з якої така особа бажає бути зареєстрованою платником податку на додану вартість та яка настає не раніше ніж через двадцять календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.
Однак, з поданої реєстраційної заяви від 16 листопада 2010 року видно, що позивачем бажану дату реєстрації платником податку на додану вартість зазначено 01 грудня 2010 року, що не узгоджується із зазначеними вище положеннями.
Пункт 14 Положення зобов'язує податковий орган протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.
Підпунктом 14.1 пункту 14 Положення визначено підстави для відмови у проведенні реєстрації платником податку на додану вартість. Так, податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 Положення.
Разом з тим, у даному підпункті йдеться, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Судом встановлено, що податковим органом повідомлено позивача про причини неприйняття до розгляду поданої ним реєстраційної заяви від 16 листопада 2010 року, що також не заперечується представником позивача. При цьому, із пояснень представника відповідача випливає, що ДПІ у м. Вінниці не направлено позивачу письмової пропозиції надати нову заяву про реєстрацію (як того вимагає Положення), проте, суд вважає, що ненаправленням такої пропозиції позивачу жодним чином не порушено його прав та інтересів, адже про неприйняття до розгляду поданої заяви його все ж було повідомлено.
Окрім того, суд зважає на те, що на невідповідність поданої позивачем реєстраційної заяви від 16 листопада 2010 року вказує та обставина, що позивач повторно звернувся до податкового органу із реєстраційною заявою лише згодом.
Таким чином, з матеріалів справи видно, а також підтверджено в судовому засіданні представником позивача, що реєстраційна заява позивача від 16 листопада 2010 року не відповідає наведеним вище вимогам Положення, а відтак, рішення податкового органу про неприйняття до розгляду такої реєстраційної заяви є обґрунтованим.
Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Адіріб" відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович