ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"30" червня 2011 р.                                                    Справа № 2а-1735/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Філіпової Т.Л.         

суддів:                                                                              Євпак В.В.

                                                                                          Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "20" січня 2011 р. у справі № 2а-1735/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 10 червня 2010 року звернулася до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради та Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської  області від 20 січня 2011 року позов задоволено частково: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради перерахувати та виплатити позивачу допомогу в зв'язку з обмеженням продуктів місцевого виробництва відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 01.06.2009 року по 30.04.2010 року.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру відповідно до вимог ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 01.06.2009 року по 31.05.2010 року.      

В задоволенні решти вимог відмовлено за пропуском строку звернення до суду та за безпідставністю.   

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач-2 - Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є пенсіонером та потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає в м.Коростень Житомирської області.

Відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.07.91 року №106, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.93 року №17, вказане місто відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Статтями 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) передбачено, що особи, які проживають на території радіоактивного забруднення, мають право на грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також позивачка має право згідно вищенаведених норм на доплату непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Так, у відповідності до ст. 37 цього Закону громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими органами державної адміністрації або виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Статтею 39 Закону встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

У спірний період законодавець не вносив до наведених норм Закону змін, якими б установлювались інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування зазначених виплат або обмежувався розмір останніх.

Таким чином, вихідним критерієм нарахування спірних сум виплат виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої в зазначений позивачем період змінювався законодавцем.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлювався спеціальним законом або законом про Державний бюджет України на відповідний рік (2010 рік). Зміст зазначених законів свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цього розміру для реалізації положень статей 37, 39 Закону.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив: з 1 січня 2010 року –869,00 грн., з 1 квітня 2010 року - 884,00 грн., 1 липня 2010 року –888,00 грн., з 1 жовтня 2010 року –907,00 грн.   

Однак, зазначені виплати проводились позивачці не в розмірах, встановлених Законом, а в сталих сумах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.

Слід також зазначити, що виплати по ст. 39 Закону проводяться Управлінням Пенсійного фонду України, а виплати по ст. 37 - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Згідно з приписами ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового ату Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Відповідно до п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005р., розпорядниками коштів за ст.37 Закону є управління праці та соціального захисту населення, а тому нарахування за вказаною статтею проводить Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації.

Відповідно до п.24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000р. №987, видатки, пов’язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації  за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога),   провадяться органами, які виплачують пенсію.        

Вказана норма узгоджується зі ст.72  Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).     

Крім того, згідно з Положенням про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій,   безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати     відповідно до чинного законодавства.   

Отже, відповідач-2 неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обгрунтованність постанови суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені Житомирської області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від "20" січня 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              Т.Л. Філіпова

судді:                                                                                      В.В. Євпак   

                                                                                                Г.І. Майор   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області  вул.Кірова, 8,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

 4 - Управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області, 11500, м.Коростень, вул. Сосновського, 46