4 жовтня 2006 року                                                                                      м.Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2003 року, вона була поновлена на роботі. Відповідач рішення суду виконав лише 15 грудня 2003 року, про що видав наказ НОМЕР_1. В зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду про поновлення її на роботі просила стягнути з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5411,90 гривень та на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2003 року позов задоволено частково, з ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 липня 2003 року по 15 грудня 2003 року в сумі 5411,90 гривень та на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2004 року, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.202, 203 ЦПК України 1963 року, оскільки не містить мотивованих висновків суду, а саме, в рішенні не зазначені мотиви та підстави стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутній розрахунок кількості днів вимушеного прогулу та розрахунок середньоденного заробітку.

Однак мотиви скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, покладені в основу ухвали суду апеляційної інстанції, суперечать нормам процесуального права.

Згідно із ст. 307 ЦПК України 1963 року рішення сулу підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо  справу розглянуто неповноважним суддею; рішення  ухвалено  чи  підписано  не  тим  суддею, який розглядав справу; справу розглянуто за  відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання; суд  вирішив  питання про права та обов'язки осіб,  які не брали участь у справі.

  Відповідно до ч. 2 ст. 301 ЦПК України суд апеляційної інстанції  може встановлювати нові  факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції  досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК порядку.

На порушення вимог ст. 305, 307 ЦПК України апеляційний суд безпідставно направив справу на новий розгляд у суд першої інстанції, ухилившись тим самим від процесуальних обов'язків, які покладені на нього законом при перегляді судових рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336 ч.1 п.2, 338, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня  2004 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.