ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р. Справа № 43241/09/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Богаченка С.І.,

суддів  – Багрія В.М., Заверухи О.Б.,

при секретарі судового засідання – Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини А0796 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2009 року в справі за позовом військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військової частини А0796 про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно, –

В С Т А Н О В И Л А:

23.01.2009 року військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0796 про визнання неправомірними дій та стягнення грошової компенсації в розмірі 2944 грн. 98 коп.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині А 0796 та перебував на речовому забезпеченні. Проведеною військовою прокуратурою Рівненського гарнізону перевіркою встановлено, що у військовій частині А 0796 наявна заборгованість за не отримане під час проходження військової служби речове майно перед колишніми військовослужбовцями, в тому числі і перед ОСОБА_2 в розмірі 2944 грн. 98 коп.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2009 року позов задоволено. Постановлено визнати дії військової частини А0796 по невиплаті ОСОБА_2 компенсації за речове майно протиправними та стягнути з військової частини А 0796 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 2944 грн 98 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою – військовою частиною А 0796, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги військової частини А 0796  зазначено, що в задоволенні позову слід відмовити оскільки Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Цей Закон є чинним, оскільки  не визнаний не у встановленому порядку  не конституційним.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наявної в матеріалах справи довідки №3 (А. с. 5 ) на одержання грошової компенсації замість речового майна, позивачу по справі підлягає до видачі  2944,98 грн.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі по тексту Закону) в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 вищевказаного Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені в запас або відставки з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується частково з наступних підстав.

Як видно із довідки про вартість речового майна, яка була надана в судовому засіданні представником військової частини А 0796, позивачу по справі – підполковнику запасу ОСОБА_2 підлягає до видачі по зазначеним періодам: до 11.03.2000 року 189,66 грн.; з 11.03.2000 року по 28.10.2004 року – 1370,06 грн.; з 28.10.2004 року до дня виключення із списків частини – 1385,26 грн.

На виконання вимог Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято:

- постанову від 12 березня 1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»;

- постанову від 22 липня 1998 року № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час».

Дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який набув чинності з 11 березня 2000 року, в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Зазначеним Законом не передбачено отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Таким чином, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач по справі мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна у сумі 1574, 92 грн.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини А 0796 задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2009 року в справі № 2а-836/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Визнати дії військової частини А 0796  по невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_2 – протиправними.

Стягнути з військової частини А 0796 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 1574, 92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                                    С. І. Богаченко

Суддя                                                                                           В.М. Багрій

Суддя                                                                                            О.Б. Заверуха

Повний текст виготовлений 20.05.2011 року.