ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2008р. | м.Київ | № 11/239-А |
За позовом | Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва |
до | Управління сільського господарства Міністерства оборони України |
про | стягнення 943.535,88 грн. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники:
від позивача | Гега В.В., Красуля І.І. (представники за дов.); |
від відповідача | Минько О.І. (представник за дов.). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.01.2008 о 15 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.01.2008 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління сільського господарства Міністерства оборони України податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 943.535,88 грн. та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (пені) у розмірі 1,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна сума податкового боргу виникла у відповідача на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень про донарахування відповідачу податкових зобов’язань, а також в зв’язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань (в частині пені).
Позивач стверджує, що станом на день розгляду спору податковий борг відповідача з податку на додану вартість становить 943.535,88 грн. та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (пеня) - 1,88 грн.
З урахуванням наведеного позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 943.535,88 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що податкові зобов’язання, за якими позивач просить стягнути з відповідача спірну заборгованість, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 46-2611/2, 76-2611/1, № 102-2611/0 від 19.10.2004 всупереч положенням податкового законодавства.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку, в зв’язку з чим ухвалою суду від 19.07.2006 провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 25/292-А за позовом Управління сільського господарства Міністерства оборони України до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Управління сільського господарства Міністерства оборони України (далі - УСГ МОУ) на податковий облік взяте 19.04.1997 в ДПІ у Залізничному районі м. Києва (правонаступник –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) за № 233-ДП.
Згідно з обліковою карткою платника податків (відповідача) станом на 01.06.2006 за Управлінням сільського господарства Міністерства оборони України обліковується податковий борг в розмірі 943.535,88 грн., в тому числі з податку на додану вартість становить 943.535,88 грн. та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (пеня) - 1,88 грн.
Відповідач (Управління сільського господарства) згідно з довідкою Міністерства оборони України №33 від 15.01.1999 є окремою юридичною особою з державною формою власності, органом управління якої є Міністерство оборони України. Єдиним видом діяльності відповідача згідно з цією довідкою встановлено сільське господарство. Управління сільського господарства діє на підставі Положення, затвердженого МО України. Відповідач з 05.09.2000 по 23.11.2005 був платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №3046685 від 05.09.2000 з індивідуальним податковим номером 229907326052, яке було анульоване за актом №2239 від 23.11.2005 у зв’язку з поданням до податкових органів декларацій з ПДВ з відсутністю оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців. Станом на момент анулювання свідоцтва відповідач мав податкову заборгованість з ПДВ в сумі 943 534, 00 грн., що були нараховані за актами перевірок відповідача.
В травні 2004 р. позивачем була проведена перевірка позивача за період з 01.04.2001 по 01.12.2002, за результатами якої було складено Акт перевірки №3/2611/2290730 від 22.05.2004 щодо дотримання вимог податкового законодавства з питання правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за період з 01.04.2001 по 01.12.2002. Перевіркою також було встановлено порушення відповідачем норм пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 “Про податок на додану вартість”, за яке відповідачу донараховано податок на додану вартість на суму 384.954,00 грн.
На підставі Акта перевірки від 22.05.2004 позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №46-2611/2 від 19.10.2004, яким Позивачу нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 577.431, 00 грн., з них основний платіж –384.954,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –192.477, 00 грн..
Не погодившись з донарахуванням йому податкових зобов’язань, відповідач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням №16830/10/25-010 від 02.08.2004 ДПІ у Солом’янському районі залишила скаргу без задоволення, повідомлення-рішення - без змін та додатково донараховано відповідачу податкові зобов’язання з ПДВ в сумі 86.813,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43.406,50 грн. На донараховані суми видане окреме податкове повідомлення-рішення №76-2611/1 від 19.10.2004. Донарахування податку пов’язано з тим, що перевіркою був підтверджений податковий кредит за 2001 рік у сумі 87.154, 00 грн., який був врахований при визначенні підприємству чистої суми податкових зобов'язань за вказаний період.
Відповідач надав повторну скаргу до ДПА у м. Києві. Рішенням №5017/10/25-014 від 06.10.2004 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.05.2004 за №46-2611/0; від 05.08.2004 за №76-2611/0 та №46-2611/1 –без змін. Розмір штрафної санкції з податку на додану вартість збільшено на 235.883, 50 грн. відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. На підставі вказаного рішення прийняте податкове повідомлення-рішення №102-2611/0 від 19.10.2004, яким суму штрафної санкції збільшено до 100 відсотків від суми донарахованих перевіркою податкових зобов’язань.
ДПА України в розгляді скарги УСГ МОУ було відмовила, оскільки відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підприємством були пропущені граничні строки подання скарги до ДПА України.
Заборгованість зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1,88 грн. (пеня) виникла в результаті погашення податкової заборгованості, відповідно до ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що податкові зобов’язання, за якими позивач просить стягнути з відповідача спірну заборгованість, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 46-2611/2, 76-2611/1, № 102-2611/0 від 19.10.2004 всупереч положенням податкового законодавства.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку, в зв’язку з чим ухвалою суду від 19.07.2006 провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 25/292-А за позовом Управління сільського господарства Міністерства оборони України до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Господарського суду міста Києва від 25.09.2006 у справі № 25/292-А, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2007, в задоволенні позову відповідачу відмовлено повністю.
Таким чином, податкові повідомлення-рішеннями ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 46-2611/2, 76-2611/1, № 102-2611/0 від 19.10.2004 є чинними станом на день розгляду спору.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що відповідач як структура Збройних Сил України знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні Міністерства оборони України, її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, про що свідчить довідка Міністерства оборони України № 33 від 15.01.1999, а також відомості про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про власність” загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил тощо.
Як передбачено п. 1 ст. 37 Закону України “Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” земля, води , інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.
Статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" встановлено, що стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.
Згідно з частиною 2 “Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, військове майно –це державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливо-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України “Про правовий режим майна Збройних Сил України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, право вилучення якого належить виключно Кабінету Міністрів України.
Згідно з преамбулою Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон № 2181) він є спеціальним законом з питань оподаткування, як установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Строки погашення податкового зобов’язання визначені п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону.
Згідно з п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (п. 1.10 ст. 1 Закону № 2181).
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з метою погашення податкової заборгованості, керуючись нормами Закону № 2181, були виставлені податкові вимоги від 07.12.2004 № 1/4275 та від 05.07.2005 № 2/1919, винесено рішення від 22.08.2005 № 228 про стягнення коштів та продаж активі в рахунок погашення боргу, внесено активи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Щодо заходів, вчинених позивачем на стягнення податкового боргу відповідача, суд відзначає також наступне.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Підпунктом 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181 визначено, що платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.
Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.
Згідно з пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону № 2181 у разі, коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 № 538 затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.
Крім того статтею 7 Закону № 2181 визначено джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 цієї статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 2181 є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.
Рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 2181).
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181 встановлено, що порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 №439 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2003 за № 926/8247) затверджено Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення.
Розділом 2 Порядку визначається порядок організації опису та підготовки до реалізації активів, попередньо переданих платником податків у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, порядок стягнення коштів з вкладних (депозитних) рахунків платника податків у рахунок погашення його податкового боргу (розділ 3); організація опису та підготовки до реалізації суми заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення (розділ 4).
Додатками до Порядку є: Рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків; Повідомлення про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу.
На виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 26.11.2007 у справі № 11/239-А Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва надала наступні належним чином завірені документи:
Копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 24.01.2005;
Копія відповіді УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 23.02.2005 № 08.02.2005 про наявність транспортних засобів в Управлінні сільського господарства МОУ;
Копія Подання від 08.09.05 № 987219/24-001 про прийняття рішення щодо Управління сільського господарства МОУ;
Копія відповіді МОУ на подання ДПІ у Солом'янському районі м. Києва;
Копія оголошення в газеті Урядовий Кур'єр № 211 від 09.11.2006 про ліквідацію
управління сільського господарства МОУ;
Копія службової записки від 21.11.2006 № 714/24-005 управління погашення прострочених податкових зобов'язань до юридичного управління про звернення до ліквідаційної комісії з приводу пред'явлення кредиторських вимог ДПІ у Солом'янському районі м. Києва у сумі 943.535,88 грн.
Копія претензії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до Управління сільського господарства Міністерства оборони України про визнання претензій кредитора на суму 943535,88 грн. від 24.11.2006.
Разом з тим, позивач не надав доказів дотримання в повному обсязі Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 № 538, а також Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 № 439, а саме доказів здійснення безпосередньо продажу активів відповідача, які віднесені до додаткових та інших джерел погашення податкового боргу позивача. Позивачем не приймалось рішень про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків (відповідача) в рахунок погашення його податкового боргу, про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків. При цьому позивачем також не здійснювалось і опису відповідних активів відповідача, які можуть бути реалізовані (з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством).
Зважаючи на наведені обставини, суд також бере до уваги, що стаття 11 Закону № 2181 передбачає особливий порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.
Відповідно до п. 11.1 ст. 11 цього Закону у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Позивач, на підставі зазначених норм Закону № 2181, направив Міністру оборони України Подання від 08.09.05 № 987219/24-001 про прийняття відповідних рішень щодо Управління сільського господарства МОУ та інших перелічених в поданні військових частин та закладів Міністерства –податкових боржників (загалом 17 осіб), зазначивши в поданні лише загальні суми податкового боргу кожного платника податків без указання сум в розрізі окремих податків.
До матеріалів справи долучено лист Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 08.09.2005 № 9872/9/24-001 (підготовлений за дорученням міністра оборони України), в якому йдеться виключного про заборгованість перелічених у Поданні установ Міністерства оборони з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів і механізмів.
Суду не надано доказів розгляду органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить відповідач (в даному випадку –Міністерством оборони України), подання про прийняття рішень, передбачених п. 11.1, 11.2 ст. 11 Закону України № 2181, саме щодо спірного боргу з податку на додану вартість в сумі 943.535,88 грн. та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (пеня) - 1,88 грн.
Доказів повторних звернень до Міністерства оборони України щодо прийняття рішень стосовно податкового боргу, який є предметом спору в даній справі, позивачем не надано.
При цьому суд звертає увагу на те, що у разі коли сума коштів, отриманих від продажу активів платника податків, не покриває суму його податкового боргу, податковий орган саме зобов'язаний звернутися до того органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.
Крім того суд бере до уваги і таке.
Відповідно до п. 11.2 ст. 11 Закону № 2181 у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:
- надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;
- реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;
- ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;
- оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Доказів звернення до суду з вимогою визнати відповідача банкрутом позивачем не надано.
Наказом міністра оборони України № 621 від 27.10.2006 ліквідовано Управління сільського господарства Міністерства оборони України (копія –у справі). Вказаний наказ не містить посилань на відповідне подання податкового органу чи на норми Закону № 2181. Згідно з останнім бухгалтерським балансом відповідача від 01.12.2007 (копія –у справі) в балансі обліковується заборгованість перед бюджетом в розмірі 944 тис. грн.
Разом з тим, як випливає зі змісту п. 11.2 ст. 11 Закону № 2181, прийняття органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, рішення про його ліквідацію, за фактичної відсутності джерел погашення боргу є підставою для списання податкового боргу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів своїх позовних вимог, в т. ч. не надав всіх належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів погашення податкового боргу відповідача, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –16.01.2008