ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 11/487 | 15.01.08 |
За позовом | Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК |
до | Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" |
про | спонукання до вчинення дій. |
Суддя Євсіков О.О.
Представники сторін:
від позивача | Юстюжанинову Е.В. (представник за дов.) |
від відповідача | Качан С.М. (представник за дов.) |
У судовому засіданні 15.01.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»перерахувати абонентську плату Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим за послуги електрозв'язку за період з 01.01.2004 по 05.07.2004 за тарифами, що застосовуються для бюджетних організацій, діючих на той період.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є бюджетною організацією, а тому послуги електрозв'язку за період з 01.01.2004 по 05.07.2004 мають надаватись йому за тарифами, що застосовуються для бюджетних організацій.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що до 01.01.2004 пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001, було передбачено, що оплата послуг, пов'язаних із здійсненням поточної господарської діяльності, здійснюється Пенсійним фондом України та його органами за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. Однак, в п. 10 вказаного Положення були внесені зміни Указом Президента України від 12.01.2004 № 34/2004, якими виключено абзац щодо оплати Пенсійним фондом України послуг за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом міністрів України через Міністра соціальної політики України.
Згідно з п. 1.12.ст 1, пп. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами - державними органами, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим є самостійною юридичною особою, має свідоцтво про державну реєстрацію та довідку статистики про включення управління до державного реєстру підприємств та організацій.
Управління ПФУ в Бахчисарайському районі АРК на підставі договору № 378/18 від 22.07.2003 є споживачем послуг електрозв'язку. Постачальником вказаних послуг є підприємство зв'язку ВАТ „Укртелеком”.
Згідно умов договору (п. 4.1) за надані послуги управління проводить оплату згідно з тарифами, затвердженими чинним законодавством.
У період з липня 2003 року по січень 2004 року, а також від липня 2004 до теперішнього часу відповідачем були виставлені до сплати управлінням рахунки за тарифами, що встановлені для бюджетних організацій. У травні 2004 року відповідачем протягом періоду від 01.01.2004 до 01.05.2004 був зроблений перерахунок оплати послуг по загальних тарифах, різниця врахована як борг і подальші платежі враховуються в рахунок його погашення, у зв'язку з чим станом на 01.01.2004 за Управлінням борг по оплаті даних послуг становив, на думку відповідача, 411,12 грн.
Станом на 01.08.2007 заборгованість управління, на думку відповідача, з урахуванням пені, становить 766,86 грн.
Управління здійснює оплату наданих послуг за тарифами, які діють для бюджетних організацій, що було встановлено в період з березня 2001 року по січень 2004 року пунктом 10 Положення про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.01 № 121/2001, а в період від липня 2004 року до теперішнього часу - Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 840 «Про оплату послуг, пов'язаних з здійсненням поточної господарської діяльності Пенсійного фонду України і його органами».
У період від січня по липень 2004 року в нормативно-правовому полі України не містилось подібних норм.
Разом з тим, статус Управління як підрозділу центрального органу виконавчої влади та бюджетної організації протягом всього часу не змінювався. Зокрема, згідно з п. 8 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом президента України від 01.03.2001 № 121/2001, який діє і у теперішній час, Пенсійний фонд України фінансується згідно бюджету пенсійного фонду, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України (так, наприклад, Бюджет ПФУ на 2004 рік був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 310, який також передбачає витрати на керівництво і управління, тобто на господарську діяльність, зокрема оплату подібних послуг).
Бюджетний статус управління підтверджений офіційною довідкою від Державного реєстру, де закріплена форма фінансування управління - бюджет (копія в справі).
Відповідно п. 1 ч. 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування протягом бюджетного року.
Таким чином, бюджет Пенсійного фонду України (який є центральним органом виконавчої влади відповідно до п. 1 Положення про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.01 № 121/2001) - один з видів бюджету. Відповідно п. 6 ч. 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена в установленому порядку, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка утримується завдяки відповідному бюджету.
Відтак, Управління в розумінні законодавства України є бюджетною організацією. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, оплата, пов'язана з здійсненням поточної господарської діяльності, здійснюється (без посилання на конкретний вид бюджету) за спеціальними тарифами. Тому, управління, будучи бюджетною організацією, фінансованою згідно з бюджетом Пенсійного фонду України, повинно проводити оплату послуг електрозв'язку за відповідними тарифами для бюджетних організацій.
Таким чином, проведений відповідачем перерахунок оплати за період з січня 2004 року по липень 2004 року, є безпідставним та таким, що порушує умови договору і норми діючого законодавства України.
Як свідчать матеріали справи, неодноразові письмові звернення з боку Управління та ГУ ПФУ в АРК залишені відповідачем без задоволення (копії матеріалів листування у справі).
В рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв’язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач, звернувшись до суду, скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.
Статтею 15 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
З вищенаведених норм вбачається, що способом захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання є, зокрема, визнання права, припинення дій, що порушують право та присудження до виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищенаведене, звертаючи увагу на те, що управління Пенсійного фонду є органом державної виконавчої влади, що кошти Пенсійного фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають, а також спрямовуються на витрати, встановлені чітким переліком, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені у відзиві на позовну заяву, відповідач суду не надав.
З урахуванням наведеного позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 203,00 грн. (держмито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" і особі Кримської філії (Україна, Автономна Республіка Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, р/р 260032256 у КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, код ЗКПО 22236588) перерахувати абонентську плату Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної республіки Крим за послуги електрозв'язку за період з 01.01.2004 по 05.07.2004 за тарифами, що застосовуються для бюджетних організацій, чинних на той період.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії (Україна, Автономна Республіка Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, р/р 260032256 у КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, код ЗКПО 22236588, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.).
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" і особі Кримської філії (Україна, Автономна Республіка Крим, 95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, р/р 260032256 у КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, код ЗКПО 22236588, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України (рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата підписання рішення –21.01.2008.