КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-3781/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Бичківська К.Г.  

Суддя-доповідач:  Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

     Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                                        головуючого –судді                    Глущенко Я.Б.,

                                        суддів                                        Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся у суд з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 09.12.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу доплата до пенсії як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю мають розраховуватися відповідно до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, відповідно.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 3 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні розміру доплата до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а при визначені розміру додаткової пенсії відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведених постанов Уряду.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  Законом, для розрахунку позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, колегія суддів виходить із засад пріоритетності положень законів на підзаконними нормативно-правовими актами, якими, в свою чергу, є постанови Кабінету Міністрів України.

Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області –залишити без задоволення.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2010  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

                      суддяО.Є. Пилипенко

                      суддяО.М. Романчук