КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-5603/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"23" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Усенко В.Г.
Собків Я.М.
при секретарі Ковальчук Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (далі –ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішення № 0000372202/0 від 24.03.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 862 433,41 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року позов задоволено.
На вказану постанову ДПІ у Солом’янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено перевірку ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс»з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом «SHENYANG BUILDING MACHINERY CO., LTD»(Китай), по контракту № 15 від 15.12.2005 р. за період 01.10.2007 р. по 09.03.2010 р., за результатами якої було складено акт № 3507Є22-2/33234653 від 16.03.2010 року.
В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що дебіторська заборгованість позивача, по якій не настав строк сплати в сумі 0,82 дол. США (4,15 грн.), граничний термін погашення 06.12.2007 р., а фактично заборгованість погашено 11.12.2007 р., у зв’язку з чим відповідачем було нараховано позивачу 7 коп. штрафних (фінансових) санкцій, крім того суму 3012,6 доларів США було перераховано з затримкою в 1 календарний день (18.12.2007 р.), у зв’язку з чим позивачу нараховано пеню в сумі 45,64 грн.
Також, було встановлено, що згідно виписок банку кошти в сумі 125 067,00 дол. США було списано 13.11.2008 р. як покриття по акредитиву ТОВ «Фірми «Авіатехсервіс» № ATS/IM134/08 від 03.10.2008 р. в, оплату контракту № 15 від 15.12.2005 р. за товар, на користь «SHENYANG BUILDING MASHINERY Co. Ltd.»(Китай). Товар мало бути ввезено позивачем до 12.05.2009 р., натомість, вантажну митну декларацію в режимі ІМ-40 було оформлено 30.12.2009 р., щодо частини товару, вартістю 1382 доларів США, за що позивачу було нараховано 666385,50 грн. штрафних санкцій за період з 13.05.2009 р. до 30.12.2009 р. та 196002,20 грн. за період з 31.12.2009 р. по 09.03.2010 р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 24 березня 2010 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс»№ 0000372202/0, яким, за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 862433,41 грн.
Колегія суддів, стосовно порушень вчинених в 2007 році зазначає, що позивачем не було надано відомостей та жодних доказів про інші, ніж зазначено відповідачем, дати перерахування коштів або ввезення продукції, а тому позовні вимоги в цій частині жодним чином не обґрунтовані.
Однак, позовні вимоги в цій частині колегією суддів вбачаються такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідачем пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинний на момент виникнення правовідносин) встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, який може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що зазначений Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.
Отже, строки визначення податкового зобов’язання, передбачені нормами цього Закону не можуть бути застосовані щодо застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Датою припинення триваючого порушення з боку позивача є 11 та 18 грудня 2007 року, тобто момент отримання позивачем виручки. Натомість, санкції до позивача було застосовано 24.03.2010 р.
Отже, застосування оспорюваним рішенням № 0000372202/0 від 24.03.2010 р. до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» після закінчення року з дня вчинення порушення є неправомірним.
Щодо дебіторської заборгованості позивача по контракту з іноземним підприємством «SHENYANG BUILDING MACHINERY CO., LTD»(Китай) № 15 від 15.12.2005 р., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пояснень позивача, товар надійшов 21.12.2008 р. та зберігається в Одеському морському торгівельному порті.
Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент платежу –13.11.2008 р.) «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».
Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Як встановлено в ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.
Такий висновок зроблений відповідачем з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 (далі -Інструкції), де зазначено, що «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».
Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.
Крім тго, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, «здійснення поставки - це оформлення вантажної митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».
Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.
Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах
Таким чином, колегія суддів вбачає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.
Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
При цьому, згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.
Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечувалось відповідачем, на підставі контракту № 15, укладеного 15.12.2005 р. позивачем з фірмою BUILDING MASHINERY Co. Ltd.», на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Південної митниці від 21.12.2008 р. «Під митним контролем» на наявному у позивача товаросупровідному документі – загрузочному листі, що міститься в матеріалах справи, крім того, дана обставина підтверджується листом Південної митниці від 03.09.2010 р.
Тиким чином, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та неправомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 2 цього Закону .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Усенко В.Г.
Собків Я.М.
Ухвалу складено в повному обсязі 29.06.2011 року