4 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Левченка Є.Ф.,    Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,   

розглянувши у попередньому судовому засіданні у місті Києві справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Житлово-будівельний  кооператив “Кристал-4”, Київське міське управління юстиції про визнання права власності на ½ частину квартири та за зустрічним позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2006 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7.02.2006 р., залишене  без  змін  ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.05.2006 р., яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено: за ОСОБА_2 в  порядку  спадкування  визнано право  власності на АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_2 вказує на те, що судові рішення, на її думку, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, являвся членом ЖБК “Кристал-4” і згідно ордера від 13.02.1980 р. отримав однокімнатну кооперативну АДРЕСА_1, за яку сплатив перший пайовий внесок 5.01.1979 р.

Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, між ними не було домовленості про створення спільної власності на квартиру, а також з того, що позивачкою не доведено факту її участі у сплаті пайових внесків. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а ОСОБА_2 має право на неї, оскільки, як мати ОСОБА_3, є його спадкоємицею за законом.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під  час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення у справі ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

____________________  Є.Ф. Левченко

                                 ____________________  Л.М. Лихута

____________________   Я.М. Романюк